Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут", публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Хмельницькгаз", третя особа - ОСОБА_5, про захист прав споживача, визнання дій незаконними та зобов'язання проведення перерахунку вартості наданих послуг, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькгаз збут" (далі - ТОВ "Хмельницькгаз збут"), публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Хмельницькгаз" (далі - ПАТ по газопостачанню і газифікації "Хмельницькгаз"), третя особа - ОСОБА_5, про захист прав споживача, визнання дій незаконними та зобов'язання проведення перерахунку вартості наданих послуг.

На обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що на підставі договору дарування від 12 липня 2014 року вона набула право власності на квартиру АДРЕСА_1. Квартира не придатна для проживання, оскільки не завершені ремонтні роботи. Вона у ній не проживає і не користується комунальними послугами. У квітні 2016 року отримала рахунок за газ та послуги з газопостачання за березень 2016 року, в якому було зазначено, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 за показниками лічильника 7005 м куб. нарахована заборгованість у сумі 46 046 грн 34 коп. Також отримала попередження про припинення газопостачання у разі не сплати заборгованості. Газовий лічильник у квартирі був встановлений 01 серпня 2011 року та з попереднім власником ОСОБА_5 укладено договір про надання послуг. Оплата за використаний газ з 2011 по день відключення 04 травня 2016 року не проводилась. Остання визнала факт використання газу під час проведення ремонтних робіт. На підставі викладеного позивач просила визнати дії ТОВ "Хмельницькгаз збут" та ПАТ по газопостачанню і газифікації "Хмельницькгаз" по нарахуванню заборгованості у сумі 46 046 грн 34 коп. за послуги з газопостачання у квартирі АДРЕСА_1, що їй належить, незаконними та зобов'язати відповідачів перерахувати вартість наданих послуг відповідно до тарифів, що діяли протягом всього періоду надання послуг з газопостачання.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, якою залишено рішення суду першої інстанції без змін та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що на підставі договору дарування від 12 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим І.В., ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 і споживачем послуг з газопостачання, які надає ТОВ "Хмельницькгаз збут" та розподілу газу, які надає ПАТ по газопостачанню і газифікації "Хмельницькгаз", особовий рахунок № НОМЕР_1. Квартира обладнана індивідуальним лічильником обліку газу. Станом на березень 2016 року за показниками лічильника 7005 м куб. нарахована плата у сумі 46046грн 34 коп.

10 травня 2016 року між ТОВ "Хмельницькгаз збут" і ОСОБА_4 укладено договір № НОМЕР_1 погашення заборгованості побутового споживача за послуги з газопостачання, відповідно до умов якого боржник визнає за собою заборгованість за спожиті послуги з газопостачання, яка утворилася у зв'язку з невиконанням боржником своїх обов'язків з оплати станом на 10 травня 2016 року за заявою про приєднання до умов договору постачання природного газу на показники лічильника 7174 в сумі 37261 грн 11 коп. та зобов'язується їх оплатити. Кредитор надає боржникові розстрочку у погашенні заборгованості строком на 3 місяці за умови своєчасної сплати поточних платежів за надані послуги з газопостачання.

На виконання умов договору борг частково погашений: 11 травня 2016 року у сумі 10000 грн, 01 липня 2016 року - 12 400 грн.

Відповідно до п. 17 Правил надання населенню послуг з газопостачання (далі - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 (2246-99-п) , що були чинними на час виникнення спірних правовідносин, розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено інший строк.

Зняття показань лічильників газу проводиться споживачем щомісяця станом на 1 число місяця, що настає за розрахунковим та зазначаються споживачем у платіжних документах. Газопостачальне та газорозподільне підприємства мають право контролювати правильність зняття показань та оформлення споживачем платіжних документів.

Пунктом 29 Правил визначено, що споживач зобов'язаний: своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання, знімати фактичні показники лічильника газу.

Згідно з п. 14 і п. 15 Порядку постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496 (z1382-15) і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за N 1382/27827 (z1382-15) розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання побутовим споживачем є календарний місяць.

У разі виникнення у споживача заборгованості за договором постачання природного газу за домовленістю сторін (постачальника та споживача) може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.

В силу ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4 з часу набуття 12 липня 2014 року права власності на квартиру зняття показань лічильника газу не проводила, не повідомляла їх газопостачальному підприємству, не сплачувала плату за надані послуги з газопостачання. Вперше показник лічильника 7005 м куб. був знятий контролерами у березні 2016 року.

Нарахування плати за послуги з газопостачання правомірно проведено відповідачем відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03 березня 2015 року № 583 "Про встановлення роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення" (z0242-15) , зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 03 березня 2015 року за № 242/26687 (z0242-15) , що була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Саме після набрання законної сили цією постановою зафіксовано об'єм спожитого природного газу у зазначеній квартирі.

Належних доказів щодо об'єму споживання природного газу та періоду, протягом якого таке споживання відбулося, суду не надано.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_4 як власник квартири і споживач послуг, які надають відповідачі, всупереч вимогам закону не контролювала обсяги використання природного газу, не надавала своєчасно постачальнику фактичні показники лічильника газу та не здійснювала щомісячно оплату за надані послуги, що призвело до виникнення заборгованості за послуги з газопостачання, яка нарахована за цінами, що діяли на час зняття показань лічильника газу.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.