Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року

у справі № 814/2333/15

за позовом Малого приватного підприємства "Алсу" (надалі - МПП "Алсу")

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва)

про визнання незаконними та скасування податкової вимоги та рішення, -

У липні 2015 року МПП "Алсу" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати незаконними та скасувати податкову вимогу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 08.07.2015 року № 1908-25 на суму 47457,13 грн., а також рішення від 08.07.2015 року № 28/14-02-23-44 про опис майна у податкову заставу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.11.2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва оскаржила його в апеляційному порядку. Разом з апеляційною скаргою відповідачем було подано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було залишено без руху у зв'язку з тим, що скаржником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, а підстави для звільнення від його сплати відсутні та надано строк для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику та роз'яснено, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Не погодившись з ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2016 року, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та направлення справи на розгляд до цього ж суду.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VІ (3674-17) в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII (484-19) , який набрав чинності 01.09.2015 року.

Так, відповідно до ст. 4 ч. 2 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 01.01.2015 року встановлено 1218 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 року відповідачем повторно подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтоване відсутністю в кошторисі ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на 2016 рік видатків на оплату судового збору.

Разом з тим, п. 2 р. II Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII (484-19) Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Зазначена позиція також викладена Верховним Судом України в ухвалі від 30.09.2016 року у справі № 826/10396/13-а.

При цьому, скаржником не надано належних та допустимих доказів щодо неможливості сплати судового збору у розмірі та порядку, встановлених законом для його сплати.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Отже, враховуючи те, що ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не виконала вимоги ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.03.2016 року, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про повернення апеляційної скарги.

Таким чином колегія суддів касаційної інстанції вважає, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, а тому підстав для перегляду судового рішення з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що сплату судового збору ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.11.2016 року відстрочено до ухвалення судового рішення по суті, сума несплаченого судового збору підлягає стягненню.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області судовий збір в сумі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.