Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_3, треті особи: Баламутівська сільська рада Ярмолинецького району Хмельницької області, головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, про визнання розпоряджень районної державної адміністрації недійсними, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 9 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 31 січня 2017 року,

У червні 2016 року прокурор в інтересах держави звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що за результатами проведеного місцевою прокуратурою вивчення стану законності при розпорядженні та використанні земельних ділянок резервного фонду на території району встановлено, що 14 січня 2010 року розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 1,25 га, яка розташована на території Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

28 січня 2010 року районною державною адміністрацією видано розпорядження, яким затверджено технічну документації із землеустрою ОСОБА_3 щодо складання документів, що посвідчують право власності на вказану земельну ділянку, площею 1,2501 га, та передано йому цю земельну ділянку у власність. 16 лютого 2010 року на підставі зазначеного розпорядження районної державної адміністрації ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку. Згідно з інформацією відділу Держгеокадастру в Ярмолинецькому районі Хмельницької області від 12 квітня 2016 року земельна ділянка, яку передано у власність ОСОБА_3, відноситься до земель державної власності, а саме резервного фонду земель сільської ради.

Прокурор вважав, що передача ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки відбулась із порушенням положень земельного законодавства та п. 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) .

З урахуванням наведеного прокурор в інтересах держави просив суд визнати розпорядження Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 14 січня 2010 року "Про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку" недійсним; визнати розпорядження Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області від 28 січня 2010 року "Про передачу земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_3, площею 1,2501 га, яка розташована на території Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області" недійсним; визнати державний акт на право власності на земельну ділянку від 16 лютого 2010 року, виданий на ім'я ОСОБА_3, недійсним.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 9 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 31 січня 2017 року, у задоволенні позову керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Хмельницької області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на території Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області був створений резервний фонд земель та що спірна земельна ділянка, передана у власність відповідача, належить до цього резервного фонду.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що 14 січня 2010 року розпорядженням Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 1,25 га, яка розташована на території Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

28 січня 2010 року районною державною адміністрацією видано розпорядження, яким затверджено технічну документації із землеустрою ОСОБА_3 щодо складання документів, що посвідчують право власності на вказану земельну ділянку, площею 1,2501 га, та передано йому цю земельну ділянку у власність.

16 лютого 2010 року на підставі зазначеного вище розпорядження районної державної адміністрації ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку.

У п. 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) установлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

Статтею 5 ЗК України передбачено, що сільські і селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місцерозташування з землекористувачем.

Згідно з чч. 1, 10, 11 ст. 25 ЗК України при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в ч. 1 цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Таким чином суди у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України, вказуючи про те, що резервний фонд земель Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області не створювався, належним чином не дослідили доводи прокурора та не звернули уваги на рішення Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області № 1 від 28 лютого 1995 року, яким спілці селян с. Баламутівка Ярмолинецького району Хмельницької області передано у колективну власність 1082,9 га земель та надано дозвіл на виготовлення державного акту на право колективної власності на землю.

Крім того, на планово-картографічному матеріалі відображаються землі державної власності, які залишаються у постійному користуванні колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі землі створюваного резервного фонду.

Судом установлено, що рішенням Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області № 3 від 31 серпня 2000 року виділено 50 % земель запасу і резервного фонду сільської ради, що становить площу 106 га, для надання у користування земельних ділянок працівникам і пенсіонерам соціальної сфери, та у протоколі до цього рішення сільської ради вказано, що на цій сесії органом місцевого самоврядування реалізовувались функції з розпорядження землями резервного фонду, всього земель державної власності на території сільської ради, що відносяться до резервного фонду - 151 га, з яких 135 га ріллі.

Також, суди у порушення вищевказаних положень закону не перевірили доводи прокурора та не звернули уваги на державний акт про право колективної власності на землю спілки селян с. Баламутівка Ярмолинецького району Хмельницької області від 15 грудня 1995 року, додаток № 2 до нього, відповідно до яких земельний масив, до якого входить спірна земельна ділянка, не увійшов до складу земель, що передавалися у колективну власність, що також підтверджується планово-картографічними матеріалами Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області. Крім того, сторонами не заперечувався факт того, що спірна земельна ділянка розташована саме у досліджуваному земельному масиві, унаслідок чого відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, такі обставини доказуванню не підлягають.

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не встановили, не перевірили, чи створювався резервний фонд земель на території Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, чи підтверджуються такі обставини наявними у матеріалах справи доказами.

Таким чином, суди у порушення зазначених вище положень закону не дослідили, чи відноситься до земель резервного фонду земельний масив, до якого входить передана у власність ОСОБА_3 земельна ділянка, та чи наявне у відповідача переважне право на отримання земельної ділянки з резервного фонду. При цьому юридично важливим є з'ясування обставин того, чи був ОСОБА_3 членом спілки селян, чи був працівником соціальної сфери, чи проживав на території сільської ради, чи переселявся у сільську місцевість для постійного проживання, оскільки вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Отже, суди фактично ухвалили рішення на припущеннях, що заборонено законом (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області задовольнити.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 9 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 31 січня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.