Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Київобленерго", третя особа - Віто-Поштова сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, про визнання незаконною відмову в укладанні договору, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Київобленерго" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 1 березня 2017 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1, на якій вирішила побудувати житловий будинок. Для проведення будівництва повідомила про початок виконання будівельних робіт та для можливості електрифікації звернулась до публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (далі - ПАТ "Київобленерго") з відповідною заявою. Проте в укладенні договору про приєднання електроустановок до електричних мереж та отримання технічних умов їй було відмовлено. Вважала таку відмову неправомірною, чимпорушено її права як споживача послуг.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати незаконною відмову в укладенні договору та видачі технічних умов і зобов'язати ПАТ "Київобленерго" укласти з нею договір про приєднання до електричних мереж та видати технічні умови на приєднання до мереж (об'єктів) електроенергетики (стандартне приєднання).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 1 березня 2017 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Київобленерго" укласти з ОСОБА_3 договір про приєднання до електричних мереж та видати технічні умови на приєднання до мереж електроенергетики. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Київобленерго", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що укладання договору є не правом, а обов'язком ПАТ "Київобленерго", як суб'єкта природної монополії. Разом з тим до повноважень відповідача відноситься надання точки забезпечення потужності з наданням замовнику технічного обґрунтування (у вигляді розрахунків, схем), виходячи зі структури мереж та навантаження у зоні можливого приєднання, визначення найближчої опори, тому вимоги щодо укладення договору саме зі стандартним приєднанням, є передчасними.

Проте погодитись із такимивисновками судів не можна, оскільки суди дійшли їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають; суди не встановили фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому порушили норми як процесуального, так і матеріального права.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,1250 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на якій позивачвирішила побудувати житловий будинок.

17 липня 2015 року для можливості електрифікації земельної ділянки позивач звернулась до ПАТ"Київобленерго" із відповідною заявою. Листом ПАТ "Київобленерго" від 20 липня 2015 року № 296 їй відмовлено у електрифікації земельної ділянки, у зв'язку з відсутністю електричних мереж ПАТ "Київобленерго" поблизу та віднесення території, де розташована земельна ділянка, до категорії територій, що підлягають комплексній забудові.

24 листопада 2015 року ОСОБА_3 отримала будівельний паспорт на житловий будинок загальною площею 300 кв. м та господарські споруди, а 30 грудня 2015 року подала до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області повідомлення про початок будівельних робіт.

13 січня 2016 року позивач звернулась із заявою про приєднання до Києво-Святошинського районного підрозділу ПАТ "Київобленерго", до якої додано також лист Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 4 листопада 2015 року № 02-11/256 (а.с. 20). Листом ПАТ "Київобленерго" від 14 січня 2016 року № 3 їй знову відмовлено в укладенні договору про приєднання до електромережі та видачі технічних умов.

27 січня 2016 року ОСОБА_3 втретє подала заяву про приєднання до електромережі. Листом ПАТ "Київобленерго" від 29 січня 2016 року № 7 їй відмовлено в укладенні договору про приєднання до електромережі та видачі технічних умов.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об'єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об'єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами.

Рішення про організацію комплексної забудови території у визначених межах та рішення про розміщення об'єктів будівництва на території населених пунктів та за їх межами під час комплексної забудови території приймає виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, районна державна адміністрація відповідно до їх повноважень у порядку, передбаченому цим Законом.

Функції замовника на будівництво виконавчий орган місцевої ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації виконують безпосередньо або можуть делегувати їх на конкурсній основі генеральному підряднику (підряднику) у порядку, встановленому законодавством.

Судом установлено, що на території, зазначеній ОСОБА_3 у заяві про приєднання до електромережі та видачі технічних умов, відсутні електричні мережі, що належать відповідачу й приєднання електроустановок, як зазначає відповідач, можливе лише після здійснення електрифікації території.

Статтею 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території і визначає, зокрема, систему інженерних мереж (ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до п. 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану території" детальний план розробляється з метою, зокрема, визначення напрямів, черговості та обсягів подальшої діяльності щодо попереднього проведення інженерної підготовки та інженерного забезпечення території.

Частинами 1, 3 ст. 18 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що Проектування та будівництво (нове будівництво, реконструкція, капітальний ремонт, технічне переоснащення) об'єктів електроенергетики здійснюються відповідно до законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Розвиток електричних мереж, які перебувають у власності або користуванні електропередавальних організацій, передбачається інвестиційними програмами, схваленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та фінансується за рахунок коштів, передбачених у тарифах на передачу або розподіл електричної енергії, оплати вартості послуг з приєднання, поворотної фінансової допомоги замовників, банківських кредитів, коштів, залучених з інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти, отримані як поворотна фінансова допомога замовників для фінансування робіт з приєднання, обліковуються окремо та використовуються електропередавальною організацією для приєднання електроустановок замовників. Розвиток електричних мереж електропередавальної організації має узгоджуватися з планами забудови відповідної території.

Проте суди не звернули уваги на те, що приєднання замовників у нових масивах комплексної забудови має здійснюватись після здійснення електрифікації території нової забудови електропередавальною організацією згідно з детальними планами території у порядку, визначеному положеннями Правил приєднання електроустановок до електричних мереж, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 17 січня 2013 року № 32 (z0236-13) .

Зазначені обставини залишилися поза увагою суду, належна правова оцінка їм не надана.

Так, згідно з наданою ПАТ "Київобленерго" схемою розміщення земельних ділянок, на якій відображено земельну ділянку ОСОБА_3 та місце проходження найближчої повітряної лінії 0,4 кВ, належна позивачу земельна ділянка розміщена на новому масиві, де відсутні будь-які електричні мережі.

У п. 1.2. Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж (зі змінами), затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 12 лютого 2013 року № 115 (z0339-13) ,встановлено, що розвиток електричних мереж - це нове будівництво, реконструкція або технічне переоснащення об'єктів електроенергетики.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає: 1) прогнозування розвитку територій; 2) забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; 3) обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; 4) взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; 5) визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; 6) встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; 7) розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; 8) реконструкцію існуючої забудови та територій; 9) збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; 10) створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; 10-1) створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 11) проведення моніторингу забудови; 12) ведення містобудівного кадастру; 13) здійснення контролю у сфері містобудування.

Інструментом державного регулювання планування територій є містобудівна документація, яка поділяється на документацію державного, регіонального та місцевого рівнів.

Об'єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва, що визначаються відповідно до: у населених пунктах - меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні; за межами населених пунктів - меж приміських зон, а також функціональних зон відповідно до містобудівної документації на регіональному рівні.

Об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

За нормою ч. 1 ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальник, що здійснює постачання електричної енергії на закріпленій території, не має права відмовити замовнику (споживачу), електроустановки якого розташовані на такій території, в укладенні договору про постачання електричної енергії (договору про користування електричною енергією) за умови, що нова електроустановка замовника приєднана або потужність для діючої електроустановки споживача збільшена в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 1.6 Правил приєднання електроустановок до електричних мереж приєднання електроустановок замовника на території, що підлягає комплексній забудові (мікрорайон/квартал, вулиця), здійснюється відповідно до умов цих Правил після виконання електропередавальною організацією, яка здійснює на цій території ліцензовану діяльність, електрифікації території, що підлягає комплексній забудові, згідно з планами забудови відповідної території.

Так, рішенням Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області прийнято оновити генеральні плани населених пунктів Віто-Поштової сільської ради (с. Віта-Поштова і с. Юрівка) та поєднати їх з детальними планами всієї території вищевказаних населених пунктів.

Проте суди на зазначене уваги не звернули та не перевірили, чи не є відповідно до положень ч. 2 ст. 33 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" рішення про розроблення детального плану певної території одночасно рішенням про комплексну забудову цієї території.

Також суди не з'ясували, чи на підставі наявного рішення органу місцевого самоврядування та наявного генерального плану, розробленого у поєднанні з детальним, запроектована система електропостачання об'єктів на території, що підлягає комплексній забудові.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Крім того, суду слід вирішити питання про те, чи є належним способом судового захисту - зобов'язання укласти договір, чи не є це порушенням принципу свободи договору (ст. ст. 3, 627 ЦК України). Зазначене було доводами відповідача в судовому засіданні, заперечуючи проти позову, проте суд цим твердженням правової оцінки не надав.

У порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України суди зазначених вимог закону не врахували, не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, не перевірили доводів відповідача та дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову.

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київобленерго" задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 8 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 1 березня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.