185/12136/15-ц Про захист прав споживачів, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди - 13.09.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживачів, стягнення суми та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 жовтня 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що між ним і публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") укладено два договори банківського рахунку. У липні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" заблокував його рахунки та відмовився видавати з них грошові кошти. Він неодноразово звертався до відповідача, однакрахунки не розблоковано.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 109 530 грн 96 коп., 3 % річних від простроченої до сплати суми залишку грошових коштів у розмірі 1 113 грн 52 коп., пеню у розмірі 1 113 грн 52 коп., грошові кошти на рахунку № НОМЕР_2 у розмірі 177 886 грн 78 коп., 3 % річних від простроченої до сплати суми залишку грошових коштів у розмірі 1 807 грн 92 коп., пеню у розмірі 1 807 грн 92 коп. та 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 109 530 грн 96 коп. та 177 886 грн 78 коп.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом, чинності.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що банком було порушено права позивача та безпідставно обмежено доступ до розпорядження ним своїми грошовими коштами. При цьому банком не надано доказів на підтвердження використання ОСОБА_3 поточних рахунків для проведення операцій, пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

Проте погодитись із такими висновками судів не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що між ОСОБА_3 і ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено два договори банківського рахунку. У липні 2015 року ПАТ КБ "ПриватБанк" заблокував його рахунки та відмовився видавати з них грошові кошти.

На банківському рахунку № НОМЕР_1 знаходяться грошові кошти у розмірі 109 530 грн 96 коп., на рахунку № НОМЕР_2 - 177 886 грн 78 коп.

Позивач неодноразово звертався до банку із заявами про розблокування рахунків для можливості отримання грошових коштів, однак рахунки не розблоковано.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Застосовуючи зазначені положення закону, суди у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України використали лише ті їх приписи, які вказують на умови договору щодо прав клієнта і не врахували виключення з умов договору, що ним же передбачені або законом, на укладення яких погодився позивач згідно з принципом свободи договору (ст. ст. 3, 627 ЦК України).

Так, оформлюючи картковий рахунок, ОСОБА_3 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з п. 1.1.2.1.4 яких передбачено обов'язок клієнта (фізичної особи) не використовувати карткові рахунки для операцій, пов'язаних з підприємницькою діяльністю.

Відповідно до п. 1.1.3.2.14 Умов та Правил надання банківських послуг банк має право відмовитися від здійснення видаткових операцій за рахунком клієнта у випадку виникнення вмотивованих підозр щодо використання банку для проведення незаконних операцій.

Також у п. 7.7. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) , передбачено, що забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний платіжний засіб - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

Пунктом 12 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705 (v0705500-14) , передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.

Згідно зі ст. 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк в тому числі здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті. Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.

Заперечуючи проти позову, ПАТ КБ "ПриватБанк" стверджував, що ОСОБА_3 використовує платіжні картки, як засіб доступу до відкритих на його ім'я рахунків, з порушенням умов укладених між ними договорів, а саме для отримання грошових коштів через шахрайські операції.

При цьому як пояснив позивач, він отримував прибуток, що розцінюється як зайняття підприємницькою діяльністю.

Частиною 1 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Проте суди у порушення вимог ст. ст. 212- 214, 303, 315 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, належним чином не перевірили, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, якими доказами вони підтверджуються; не перевірили матеріалів службового розслідування ПАТ КБ "ПриватБанк" по цьому факту; не визначилися з нормами матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, не встановили усіх фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, унаслідок чого дійшли передчасного висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_3

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи не встановлені, судові рішення не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 3 жовтня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.