Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євграфової Є.П., Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості із заробітної плати та індексації заробітної плати, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2017 року,

У вересні 2016 року ОСОБА_4 вернувся до суду з позовною заявою до Фонду державного майна України про стягнення заборгованості із заробітної плати та індексації заробітної плати, мотивуючи свої вимоги тим, що він з 04 квітня 1994 року до 02 червня 1997 року працював дорожнім майстром цеху залізничного транспорту ВАТ "Содовий завод". Із жовтня 1996 року ВАТ "Содовий завод" припинило виплачувати працівникам заробітну плату.

Рішенням Слов'янського міського суду Донецької області від 03 жовтня 1997 року, справа № 2-2143-97, стягнуто з ВАТ "Содовий завод" на користь позивача заборгованість із заробітної плати у сумі 1 278 грн 02 коп. Виконавчий лист за вищевказаним рішенням був своєчасно наданий до державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції та прийнятий до виконання. Наказом від 02 червня 1997 року № 331 він був звільнений з роботи.

01 липня 2016 року він звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ВАТ "Содовий завод" індексації заробітної плати. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року, провадження № 2/243/2735/2016, стягнуто з ВАТ "Содовий завод" на користь позивача індексацію заробітної плати у сумі 14 589 грн 88 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 54 459 грн 84 коп. Виконавчий лист за рішенням суду був своєчасно наданий до ліквідаційної комісії ВАТ "Содовий завод" та прийнятий до виконання. Позивач зазначав, що 22 вересня 2016 року отримав довідку від ліквідатора про те, що виконати вищевказане рішення суду можливо, оскільки заборгованість із заробітної плати станом на 01 вересня 2016 року складає 4 080 грн.

24 січня 2013 року він одержав лист від Фонду державного майна України в Донецькій області № 11-05-00801, відповідно до якого станом на 01 січня 2013 року у Реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акції у розмірі 100 % статутного капіталу ВАТ "Содовий завод". Постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 року ВАТ "Содовий завод" визнано банкрутом. Керуючись п. 7 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесені постанови про закінчення виконавчих проваджень та всі виконавчі документи передані арбітражному керуючому ВАТ "Содовий завод".

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив стягнути з Фонду державного майна України заборгованість із заробітної плати в сумі 1 278 грн 02 коп. та індексацію заробітної плати у сумі 14 589 грн 88 коп.

Заочним рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керуючись положеннями ст. ст. 176, 619 ЦК України, виходив із того, що Фонд державного майна України не несе додаткової відповідальності за зобов'язаннями ВАТ "Содовий завод" та не є його правонаступником. Між сторонами у справі не існувало будь-яких зобов'язань, сторони не знаходились у трудових відносинах, отже відповідач не має обов'язку відповідача перед працівником щодо виплати сум, належних від підприємства. Положення ч. 2 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" до спірних правовідносин не застосовуються.

При цьому суд правильно застосував норми матеріального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити ухвалені судами рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 10 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.