Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євграфової Є.П., Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02 лютого 2017 року,

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів на дитину, посилаючись на те, що вони з відповідачем є батьками ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на дитину в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05 вересня 2013 року. Позивач вчасно сплачував аліменти.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року позивача визнано батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та стягнуто з нього на користь ОСОБА_7 на дитину ОСОБА_6 аліменти в розмірі 1/6 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14 червня 2016 року.

Посилаючись на погіршення матеріального стану та стану здоров'я, ОСОБА_4 просив зменшити розмір стягуваних з нього аліментів на доньку ОСОБА_4 з 1/4 частки всіх видів заробітку щомісячно до 1/6 частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 02 лютого 2017 року, позов задоволено.

Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_4 на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області № 127/21161/13-ц від 12 вересня 2013 року на користь ОСОБА_5 на неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з ј частини всіх видів заробітку щомісячно до 1/6 частини всіх видів заробітку позивача щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 листопада 2016 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач має неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання якого рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року з позивача щомісячно стягуються аліменти в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для дітей відповідного віку.

Крім того, суд взяв до уваги матеріальне становище позивача, відсутність власного житла, погіршення його стану здоров'я з моменту ухвалення судом рішення про стягнення з нього аліментів на доньку, а також стан здоров'я та матеріальне становище відповідача та дитини ОСОБА_4

При цьому суд правильно застосував норми матеріального права: ст. ст. 182, 192 СК України, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити ухвалені судами рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.