Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп Ойл"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року

у справі № 820/9929/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп Ойл" (надалі - ТОВ "Темп Ойл")

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі - ДПІ у Московському районі м. Харкова),

Східно-Дніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - Східно-Дніпровська ОДПІ),

Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська),

Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська),

Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - Дніпропетровська ОДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ТОВ "Темп Ойл" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2015 року № 0000352200, від 02.07.2015 року № 0002092204, від 02.07.2015 року № 0002082204, від 24.06.2015 року № 0002012204, від 24.06.2015 року № 0002022204, від 30.06.2015 року № 0002242202, від 03.07.2015 року № 0002072204, від 03.07.2015 року № 0002062204, від 08.07.2015 року № 0002952203, від 12.08.2015 року № 0002422204, від 12.08.2015 року № 0002432204, від 06.10.2015 року № 0002902204, від 06.10.2015 року № 002912204, від 04.09.2015 року № 0002952203, від 04.09.2015 року № 0002592204, а також зобов'язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит" і в картці особового рахунку, зміни до яких внесено на підставі відомостей, викладених в актах від 15.06.2015 року № 1030/22-04/39486559, від 10.06.2015 року № 984/22-05/39486559, від 15.06.2015 року № 315/22-02/39486559, від 15.06.2015 року № 1024/22-05/39486559, від 18.06.2015 року № 1308/04-61-22-3/39486559, від 27.07.2015 року № 1418/04-64-2204/39486559, від 14.09.2015 року № 1670/22-04/39486559.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року у зв'язку з поданням клопотання про відкликання частини позовних вимог залишено без розгляду адміністративний позов ТОВ "Темп Ойл" в частині визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.08.2015 року № 0002422204, від 12.08.2015 року № 0002432204, від 06.10.2015 року № 0002902204, від 06.10.2015 року № 0002912204, від 04.09.2015 року № 0002952203, від 04.09.2015 року № 0002592204, а також зобов'язання відповідачів відновити суми податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів і зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит" і в картці особового рахунку, зміни до яких внесено на підставі відомостей, викладених в актах від 27.07.2015 року № 1418/04-64-2204/39486559 та від 14.09.2015 року № 1670/22-04/39486559.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.06.2015 року № 0000352200, від 02.07.2015 року № 0002092204, від 02.07.2015 року № 0002082204, від 24.06.2015 року № 0002012204, від 24.06.2015 року № 0002022204, від 30.06.2015 року № 0002242202, від 03.07.2015 року № 0002072204, від 03.07.2015 року № 0002062204, від 08.07.2015 року № 0002952203. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог з прийняттям у цій частині нового - про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року залишено без змін.

Ухвалюючи вказане рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безтоварний характер розглядуваних господарських операцій з огляду на недоліки представлених позивачем товарно-транспортних накладних та документів, які підтверджують якість придбаних паливно-мастильних матеріалів.

Крім цього, суд зазначив, що податкові зобов'язання зі сплати акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу відповідних продуктів та форми розрахунків під час здійснення розрахункових операцій.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "Темп Ойл" звернулось із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 року та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі в письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначають, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідачі просять залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідачів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ "Темп Ойл" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітал X" за березень 2015 року, а також документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтакомпані" за лютий 2015 року, наслідки яких оформлено актами від 10.06.2015 року № 984/22-05/39486559 та від 15.06.2015 року № 1030/22-04/39486559.

За результатами здійснених перевірок контролюючий орган дійшов висновку про порушення товариством п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у ТОВ "Капітал X" та ТОВ "Нафтакомпані" паливно-мастильних матеріалів, з огляду на непідтвердження товарного характеру здійснених поставок.

На підставі зазначених актів перевірок Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська прийнято податкові повідомлення-рішення: від 24.06.2015 року № 0002012204, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2255578,00 грн.; від 24.06.2015 року № 0002022204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5697061,25 грн., у тому числі 4557649,00 грн. за основним платежем та 1139412,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 02.07.2015 року № 0002082204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5119659,00 грн., у тому числі 3413106,00 грн. за основним платежем та 1706553,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 02.07.2015 року № 0002092204, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2317646,00 грн.

Крім того, Східно-Дніпровською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з акцизного податку за період січень - лютий 2015 року, за наслідками якої складено акт від 11.06.2015 року № 32/22/39486559; Дніпропетровською ОДПІ здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Темп Ойл" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період січень - лютий 2015 року, результати якої оформлено актом від 15.06.2015 року № 315/22-02/39486559; Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість і з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період січень - лютий 2015 року, за наслідками якої складено акт від 15.06.2015 року № 1024/22-05/39486559; ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Темп Ойл" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України за період січень - лютий 2015 року, результати якої оформлено актом від 18.06.2015 року № 1308/04-61-22-3/39486559.

Перевірками встановлено порушення позивачем пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214, пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок заниження бази та об'єкта оподаткування акцизним податком за операціями з реалізації паливно-мастильних матеріалів через автозаправні станції.

На підставі наведених актів контрольних заходів прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000352200 від 30.06.2015 року, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку в розмірі 56000,13 грн., у тому числі 44800,10 грн. за основним платежем та 11200,03 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 30.06.2015 року № 0002242202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку в розмірі 178620,00 грн., у тому числі 142896,00 грн. за основним платежем та 35724,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 03.07.2015 року № 0002062204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку в розмірі 468955,80 грн., у тому числі 375164,64 грн. за основним платежем та 93791,16 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 03.07.2015 року № 0002072204, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку в розмірі 385385,65 грн., у тому числі 308308,52 грн. за основним платежем та 77077,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 08.07.2015 року № 0002952203, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку в розмірі 472048,11 грн., у тому числі 377638,49 грн. за основним платежем та 94409,62 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

У спірній ситуації судами з'ясовано, що в охоплений перевіркою період позивачем укладено ряд договорів поставки нафтопродуктів з ТОВ "Капітал X" та ТОВ "Нафтакомпані".

Відповідно до п. 4.2 цих договорів товар поставляється контрагентами на адресу ТОВ "Темп Ойл" партіями, протягом поточного місяця, кількістю та за ціною, визначеними в кожній додатковій угоді до договору, на умовах: ЕХW - резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт", з яким позивачем укладено договір зберігання від 30.12.2014 року № 4475, відповідно до умов якого зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності ТОВ "Темп Ойл" і повернути їх у схоронності останньому за першою вимогою.

Листами ТОВ "Капітал X" та ТОВ "Нафтакомпані" повідомили позивача про те, що придбані ним нафтопродукти знаходяться на зберіганні в ПАТ "Дніпронафтопродукт" та можуть бути отримані в будь-який час протягом дії договорів.

На підтвердження фактичного виконання умов вказаних договорів ТОВ "Темп Ойл" долучено до матеріалів справи належним чином оформлені копії актів приймання-передачі нафтопродуктів, податкових накладних, сертифікатів відповідності, документів, що свідчать про оприбуткування товару та його реалізацію через належну позивачу мережу автозаправних станцій.

Для здійснення фізичного переміщення нафтопродуктів з місця зберігання до автозаправних станцій ТОВ "Темп Ойл" укладено з ПАТ "Дніпронафтопродукт", ТОВ "Днепртрасойл" та ПАТ "Кременчукнафтопродуктсервіс" договори перевезення вантажів автомобільним транспортом. Факт належного виконання обов'язків щодо перевезення вантажів за вказаними договорами підтверджується відповідними актами прийому-передачі товару, актами приймання-передачі виконаних послуг, реєстрами до цих актів, товарно-транспортними накладними, які місять штампи автопідприємства, вантажовідправника, вантажоодержувача, чеками з автозаправних станцій, змінними звітами, що в повній мірі узгоджується з вимогами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155 (z0805-08) .

Харківський окружний адміністративний суд цілком обґрунтовано прийняв наведені документи до уваги, надав їм належну правову оцінку та відхилив посилання, зокрема Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська, підтримане судом апеляційної інстанції, на ненадання деяких з представлених документів, зокрема сертифікатів відповідності, на перевірку як на підставу для висновку про заниження товариством податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Так, положення ст. 11, ст. 71, ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Відповідачами, в свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Не подано контролюючими органами і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ "Темп Ойл" як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо збитковості розглядуваних господарських операцій.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність ТОВ "Темп Ойл" реального характеру розглядуваних господарських операцій.

Вирішуючи питання про правомірність збільшення контролюючими органами позивачу сум грошового зобов'язання з акцизного податку, Харківський окружний адміністративний суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, об'єктивно врахував правила пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 Податкового кодексу України, згідно з яким об'єктами оподаткування є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

В абзаці другому пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що реалізацією суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу (нафтопродуктів, скрапленого газу, речовин, що використовуються як компоненти моторних палив, палива моторного альтернативного), безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Системний аналіз вказаних законодавчих приписів свідчить на користь висновку про те, що об'єктом оподаткування акцизним податком в порядку наведених норм є реалізація підакцизних товарів кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

Відповідно до ДСТУ 4303:2004 "Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" роздрібна торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачеві й надавання йому торговельних послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 698 Цивільного кодексу України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто, кваліфікуючою ознакою договору поставки, який укладається між суб'єктами господарської діяльності, є те, що товар придбавається покупцем з метою його використання в підприємницькій діяльності або в інших цілях, непов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням.

Як з'ясовано судом першої інстанції, в охоплений перевірками період між позивачем та юридичними особами і фізичними особами-підприємцями укладались договори купівлі-продажу, за умовами яких ТОВ "Темп Ойл" (продавець) зобов'язувався продавати паливо, а названі суб'єкти підприємницької діяльності (покупці) оплачувати та приймати товар на автозаправних станціях продавця шляхом його самовивозу. Розрахунок за паливно-мастильні матеріали здійснювався в момент їх вивезення.

Зазначеними договорами, крім того, обумовлено, що покупці придбавають товар з метою використання його у власній господарській діяльності для досягнення своїх цілей та отримання комерційної вигоди. На вимогу покупців ТОВ "Темп Ойл" виписувались податкові накладні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про те, що, оскільки в розглядуваному випадку юридичні та фізичні особи-підприємці придбавали паливо в позивача з метою його використання у власній господарській (комерційній) діяльності, то такий продаж не може вважатись реалізацією підакцизних товарів кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання.

За правилами ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінка судом доказів за своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною.

У спірній ситуації зі змісту постанови Харківського апеляційного адміністративного суду не вбачаються мотиви, що давали йому законні підстави для іншої оцінки обставин у справі. Проте, суд апеляційної інстанції фактично надав іншу юридичну оцінку обставинам справи, встановленим судом першої інстанції, без належного мотивування причин цього, адже судом апеляційної інстанції не встановлено нових обставин, як і не досліджено будь-яких нових доказів.

Згідно зі ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Оскільки суд апеляційної інстанції не звернув уваги на зазначені обставини і без достатніх підстав скасував обґрунтовану та законну постанову суду першої інстанції, то постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 року підлягає скасуванню із залишенням у силі постанови Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп Ойл" -задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року - скасувати.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року - залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.