У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів:
Барсукової В.М., Лященко Н.П., Прокопчука Ю.В., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
позовом ОСОБА_1 до Надвірнянської міської ради, ОСОБА_2 про
визнання недійсними рішення виконавчого комітету і державного акту
на право приватної власності на землю, встановлення меж та за
зустрічним позовом ОСОБА_2 до Надвірнянської міської ради, ОСОБА_1
про визнання незаконним рішення виконавчого комітету,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним
позовом, зазначала, що згідно свідоцтва про право на спадщину за
законом від 19 грудня 2003 року їй на праві приватної власності
належить домоволодіння АДРЕСА_1, площею 0,1270 га.
Відповідачка ОСОБА_2, яка є власником сусіднього
домоволодіння НОМЕР_1, в процесі землекористування самовільно
розширила свою земельну ділянку за рахунок земельної ділянки
ОСОБА_3, батька позивачки.
Рішенням виконавчого комітету Надвірнянської міської ради
НОМЕР_2 від 30 жовтня 1997 року ОСОБА_2 передано у приватну
власність земельну ділянку, площею 0,1000 га, на підставі якого 14
листопада 2002 року остання отримала державний акт на право
приватної власності на земельну ділянку.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 приватизувала земельну ділянку
без погодження меж з суміжними землекористувачами і приватизувала
частину її землі, просила вказане рішення виконавчого комітету в
частині надання відповідачці земельної ділянки площею 0,1000 га і
державний акт про право приватної власності на землю № НОМЕР_3
визнати недійсними та встановити межу між домоволодіннями НОМЕР_4
і НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
У травні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним
позовом до Надвірнянської міської ради, ОСОБА_1 про визнання
незаконним рішення виконавчого комітету.
В обгрунтування позову посилалась на те, що рішенням
виконавчого комітету Надвірнянської міської ради № НОМЕР_5 від 29
квітня 1999 року надано ОСОБА_3, спадкоємицею якого є ОСОБА_1, у
постійне користування земельну ділянку, площею 0,0121 га, не за
рахунок невикористаних земель місьземфонду, а за рахунок її
земельної ділянки та без її згоди.
Враховуючи викладене, просила визнати зазначене рішення
виконкому незаконним.
Рішенням Надвірнянського районного суду Iвано-Франківської
області від 14 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою
апеляційного суду Iвано-Франківської області від 6 березня 2007
року ( rs966138 ) (rs966138)
, в задоволенні позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_2
відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить вказані судові рішення
скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами
касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм
матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не
вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу
відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Надвірнянського районного суду Iвано-Франківської
області від 14 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду
Iвано-Франківської області від 6 березня 2007 року ( rs966138 ) (rs966138)
залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
В.М. Барсукова
Н.П.Лященко Ю.В.Прокопчук