Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" про визнання окремих положень договору недійсними за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 9 березня 2017 року,

У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 7 червня 2006 року між ОСОБА_4 та закритим акціонерним товариствам "ОТП Банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_4 отримала кредитні кошти у розмірі 28 710 доларів 94 центів США під 12 % річних та кінцевим терміном повернення до 7 червня 2012 року. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, за умовами якого останній зобов'язався відповідати перед банком солідарно з позичальником за невиконання кредитних зобов'язань. У подальшому між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено додаткові угоди, за умовами яких вносилися зміни до договорів кредиту та поруки.

23 вересня 2011 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким до останнього перейшло право вимоги за вищевказаними договорами кредиту та поруки. Після укладання зазначеного договору купівлі-продажу кредитного портфелю між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено додаткові договори до договору кредиту та договору поруки від 7 червня 2006 року, а саме від 21 грудня 2011 року та від 21 березня 2013 року, за якими сторони змінили процентну ставку та кінцевий термін повернення кредиту.

Крім того, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" вказувало про те, що 14 червня 2007 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4 було укладено інший кредитний договір, згідно умов якого остання отримала кредитні кошти у розмірі 22 268 доларів 20 центів США під 11, 99 % річних та кінцевим терміном повернення, визначеного у графіку платежів. Цього ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки, за умовами якого остання зобов'язалася відповідати перед банком солідарно з позичальником за невиконання кредитних зобов'язань. Проте 16 жовтня 2009 року ОСОБА_7 померла. 10 травня 2010 року між ОСОБА_5 та банком було укладено договір поруки, за яким він зобов'язався відповідати солідарно з позичальником за виконання зобов'язань за вищевказаним договором кредиту від 14 червня 2007 року. У подальшому між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено додаткові угоди, за умовами яких вносилися зміни до договорів кредиту та поруки. Згідно з договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 23 вересня 2011 року до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшло право вимоги, у тому числі й за кредитним договором від 14 червня 2007 року та договором поруки від 10 травня 2010 року. Крім того, між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено додаткові договори до договору кредиту 14 червня 2007 року та договору поруки від 10 травня 2010 року, а саме від 21 грудня 2011 року та від 21 березня 2013 року, за якими сторони змінили процентну ставку та кінцевий термін повернення кредиту.

Таким чином ТОВ "ОТП Факторинг Україна"став новим кредитором відповідачів, з яким останні укладали додаткові договори після купівлі-продажу кредитного портфелю у ПАТ "ОТП Банк".

Оскільки відповідачі належним чином умови зазначених договорів кредиту та поруки не виконували, унаслідок чого уторилася заборгованість, ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило суд стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку: заборгованість за кредитним договором від 7 червня 2006 року у розмірі 3 767 доларів 02 центів США, що еквівалентно 56 535 грн 18 коп., та 21 234 грн 72 коп. - пені; заборгованість за кредитним договором від 14 червня 2007 року у розмірі 4 023 доларів 29 центів США, що еквівалентно 60 381 грн 26 коп., та 22 567 грн 58 коп. - пені.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ "ОТП Факторинг Україна", ПАТ "ОТП Банк", в якому просила визнати недійсним положення пп. (б) п. 3.3 ст. 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23 вересня 2011 року, укладеного між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк", посилаючись на те, що вказане положення суперечить вимогам ст. 509 ЦК, так як порушують поняття зобов'язання та підстави його виникнення.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 9 лютого 2016 року позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та зустрічний позов ОСОБА_4 об'єднано в одне провадження.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2016 року позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та зустрічний позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 9 березня 2017 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 2 серпня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості: за кредитним договором від 7 червня 2006 року у розмірі 3 767 доларів 02 центів США, що еквівалентно 56 535 грн 18 коп. та пеню у розмірі 21 234 грн 72 коп.; за договором від 14 червня 2007 року у розмірі 3 404 доларів 28 центів США, що еквівалентно 51 091 грн 20 коп. та пеню у розмірі 22 567 грн 58 коп. Всього стягнуто 7 171 доларів 30 центів США, що еквівалентно 107 626 грн 38 коп. та пеню на загальну суму 43 802 грн 30 коп. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна", апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 526, 543, 549, 554, 598, 599, 610, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_4, як позичальник, та ОСОБА_5, як поручитель, свої зобов'язання за кредитними договорами та договорами поруки належним чином не виконали, допустили заборгованість, розмір якоївизначено відповідно до вимог закону та умов договорів умежах строку позовної давності, який погоджений сторонами у 5 років, та у межах строку пред'явлення вимог до поручителя. При цьому відповідачі, укладаючи нові додаткові договори з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та виконуючи кредитні зобов'язання, сплачуючи кредитні кошти та проценти за користування ними, визнали право вимоги нового кредитора, яким є позивач.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, послався на нові додаткові договори, укладені 21 грудня 2011 року та 21 березня 2013 року з ТОВ "ОТП Факторинг Україна", вже після заявлення відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, безпідставні, так як зазначені додаткові договори є складовою частиною нових договорів, вони досліджувались та їм надавалася відповідна правова оцінка.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, апеляційний суд, вірно виходив із того, що вона не довела підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання недійсними умов пп. (б) п. 3.3 ст. 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23 вересня 2011 року, укладеного між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк", що в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України є її процесуальним обов'язком. Зазначений договір відповідає положенням ст. ст. 514, 549, 1054 ЦК України.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають, а направлені на переоцінку доказів у справі та фактичних обставин, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Отже, рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим й підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити і залишити рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 9 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.