Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Маляренка А.В., СтупакО.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" про встановлення факту перебування у трудових відносинах, внесення запису до трудової книжки, стягнення заборгованості із заробітної плати та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 8 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2017 року,

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що з 9жовтня 2015 року по 10 червня 2016 року він працював у товаристві з обмеженою відповідальністю "Чугуївський завод паливної апаратури" (далі - ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури") оператором станка з лічильним програмним управлінням (плазморізник). Перед його фактичним прийняттям на роботу між ним та директором заводу була обумовлена заробітна плата у розмірі 5 тис. грн. Крім того, угрудні 2015 року директором заводу йому було запропоновано виконувати роботу майстра дільниці по зборці котлів за сумісництвом із доплатою 1 500 грн, яку він виконував протягом місяця, але зазначеноїдоплати не отримав. 10 червня 2016 рокувін дізнався про те, що працює неофіційно, без укладання трудового договору. На його неодноразові усні звернення та письмову претензію від 5 серпня 2016 року щодо офіційного працевлаштування та виплати належних сум відповідач відповіді не надав.

Вважав, що відповідач у порушення вимог ст. 48 КЗпП України та наказу від 29 липня 1993 року № 58 (z0110-93) "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників" на нього трудової книжки не завів. Факт перебування його у трудових відносинах з відповідачем у період з 9 жовтня 2015 року по 10 червня 2016 рік підтверджується його відрядженням на 7 днів навчання до м. Миколаєва, фото- та відеозаписами з місця роботи, аудіозаписами телефонних розмов. Такими діями відповідача йому була завдана моральна шкода, оскільки через непрацевлаштування він був вимушений постійно перебувати у стані емоційного напруження, хвилювався про відсутність стабільного заробітку та офіційної роботи.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд: встановити факт перебування його у трудових відносинах з ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" у період з 9 жовтня 2015 року по 10 червня 2016 рік; зобов'язати відповідача оформити із ним трудові відносини, починаючи з 9 жовтня 2015 року по 10 червня 2016 рік, шляхом внесення запису до трудової книги; стягнути з ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" на його користь середню заробітну плату за період з 9 жовтня 2015 року по 10 червня 2016 рік у розмірі 37 416 грн, з яких нарахувати і сплатити податок на доходи фізичних осіб та сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вказаний період роботи; стягнути з ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" на його користь середню заробітну плату за період службового відрядження у розмірі 1 590 грн 89 коп., а також моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 8 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2017 року, позов ОСОБА_4 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 21, 24, 29 КЗпП України, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), правильно виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), що він допускався до будь-якої роботи у ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури", оскільки трудовий договір із ним не укладався, наказ про його прийом на роботу не видавався, заробітна плата йому не нараховувалась і, відповідно, не виплачувалась, обов'язкових зборів та податків у відповідні органи на ім'я ОСОБА_4 товариством не здійснювалося. Факт відсутності трудових відносин між сторонами у справі підтверджується, зокрема, актомперевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування головного управління держпраці у Харківській області, згідно яким порушення трудового законодавства з боку ТОВ "Чугуївський завод паливної апаратури" в частині неналежного оформлення трудових відносин з працівниками не виявлено (а. с. 67-89).

При цьому як районний суд, так і апеляційний суд дали належну правову оцінку наданим позивачем доказам, а саме фото-відеозаписам, факту навчання позивача на іншому підприємстві, які самі по собі не підтверджували наявність трудових відносин з відповідачем.

У зв'язку із цим вимоги ОСОБА_4 про зобов'язання оформити трудові відносини та стягнення на його користь середньої заробітної плати, зарплати за період відрядження та моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів у справі та фактичних обставин, що знаходиться поза межами повноваження суду касаційної інстанції.

Отже, судові рішення є законними і обґрунтованими й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 8 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.