Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу № 002183 недійсним та стягнення коштів у розмірі 200 000 грн, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (далі - ТОВ "ЛК "Ваш Авто") про захист прав споживачів, визнання договору фінансового лізингу № 002183 недійсним та стягнення коштів у розмірі 200 000 грн.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що05 лютого 2016 року між ним та ТОВ "ЛК "Ваш Авто" було укладено договір майнового лізингу № 002183, за умовами якого предметом лізингу, на його думку, мав стати трактор Беларус-892, вартістю 19 245,28 доларів США та за умовами якого він сплатив авансовий платіж у розмірі 200 000 грн, а ТОВ "ЛК "Ваш Авто" зобов'язався придбати та передати транспортний засіб.

Позивач вважав вказаний договір недійсним, оскільки умови договору є несправедливими, спірний договір не відповідає принципу добросовісності та рівності сторін у договорі, а умови договору містять суттєвий дисбаланс прав та обов'язків сторін договору.

Враховуючи викладене, позивач просив визнати недійсним договір фінансового лізингу від 05 лютого 2016 року № 002183 та повернути сплачені кошти у розмірі 200 000 грн, а також 1 300 грн - витрат по сплаті комісії за прийом платежів у банківській установі та сплату РКО при прийманні платежу готівкою.

Заочним рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 05 лютого 2016 року № 002183, укладений між ТОВ "ЛК "Ваш Авто" та ОСОБА_4

Стягнуто з ТОВ "ЛК "Ваш Авто" на користь ОСОБА_4 сплачені ним грошові кошти в рахунок виконання договору в розмірі 200 000 грн, а також понесені ОСОБА_4 витрати по сплаті комісії за прийом платежів в банківській установі та сплату за РКО при прийманні платежу готівкою у розмірі 1 300 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2016 року заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2016 року в частині стягнення з ТОВ "ЛК "Ваш Авто" на користь ОСОБА_4 1 300 грн понесених витрат по сплаті комісії за прийом платежів в банківській установі скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні цієї частини позову.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "ЛК "Ваш Авто" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг").

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, встановивши порушення щодо відсутності ліцензії у відповідача для здійснення фінансової діяльності та нотаріального посвідчення спірного договору та те, що умови договору лізингу, відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, його наслідком є дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання договору недійсним та стягнення сплачених відповідно до нього грошових коштів.

Крім того, скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ "ЛК "Ваш Авто" на користь ОСОБА_4 понесені витрати по сплаті комісії за прийом платежів в банківській установі та сплату РКО при прийманні платежу готівкою у розмірі 1 300 грн, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що в цій частині вимоги позову не підлягають задоволенню, оскільки відповідач не отримував кошти по сплаті комісії за прийом платежів і тому не може повертати зазначені кошти.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, отже, судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" відхилити.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.