Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до житлово-будівельного кооперативу "Квазар-3" про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, за касаційною скаргоюжитлово-будівельного кооперативу "Квазар-3" на рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до житлово-будівельного кооперативу "Квазар-3" (далі - ЖБК "Квазар-3") про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, в якій зареєстрована та проживає. Зазначала, що 27 червня 2015 року, 17липня 2015 року та 12 серпня 2015 року відбулося залиття зазначеної квартири, в результаті якого були пошкоджені дроти електромережі, вхідні та міжкімнатні двері, побутові речі, було затоплено стіни, стелю та підлогу. Балансоутримувачем указаного будинку є ЖБК "Квазар-3", до якого позивачка звернулася з метою складання відповідних актів та фіксування фактів залиття. Згідно з складеними актами, причиною залиття квартири стало засмічення каналізаційного стояка. За змістом замовленого позивачкою висновку спеціаліста, ринкова вартість робіт та матеріалів, необхідних для ліквідації наслідків залиття у вказаній квартирі, станом на 30 жовтня 2015 року становила 66 804 грн.

Вважаючи, що залиття квартири сталося з вини відповідача, який систематично не виконував своїх обов'язків щодо проведення профілактичних оглядів внутрішньобудинкових водопровідних мереж і каналізаційних випусків та усунення їх засмічень, ОСОБА_4звернулася до суду з даним позовом. Також, посилаючись на значний дискомфорт, що спричинило залиття, просила стягнути з відповідача 10 000 грн навідшкодування моральної шкоди.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ЖБК "Квазар-3" на користь ОСОБА_4 67 604 грн у відшкодування матеріальної шкоди та понесених витрат на проведення дослідження з оцінки завданого збитку та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ЖБК "Квазар-3" просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2, в якій позивач зареєстрована та проживає.

Балансоутримувачем зазначеного будинку є ЖБК "Квазар-3".

17червня 2015 року, 18 липня 2015 року та 12 серпня 2015 року відбулося залиття квартири, належної позивачеві. Указана обставина не заперечувалася відповідачем.

Згідно з актом від 12 серпня 2015 року та актів від 19 серпня 2015 року, підписаних, зокрема, головою правління ЖБК "Квазар-3", залиття квартири АДРЕСА_2 сталося внаслідок забиття каналізаційного стоку невідомими предметами, а в результаті залиття квартирі позивачки завдано збитки у вигляді пошкодження дротів електромережі, вхідних та міжкімнатних дверей, побутових речей, затоплення стін, стелі та підлоги.

За змістом звіту про оцінку ринкової вартості робіт і матеріалів, необхідних для ліквідації збитків, нанесених квартирі позивача, виконаного спеціалістами суб'єкту оціночної діяльності ПГОІ "Центр економіко-правового забезпечення", ринкова вартість відповідних робіт та матеріалів станом на 30 жовтня 2015 року становила 66 804 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що відповідачем не спростовано факт того, що залиття сталося з його вини та не надано доказів на спростування розміру спричиненої шкоди.

Так, відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4. Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 (45-2006-п) (далі - Правила), власники приміщень житлових будинків мають право на відшкодування збитків, завданих їх майну внаслідок незадовільного утримання будинку або ненадання чи надання не в повному обсязі послуг, відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 12 Правил балансоутримувач житлового будинку або уповноважена ним особа несе відповідальність перед власником приміщення житлового будинку в разі ненадання або надання не в повному обсязі послуг, що призвело до збитків, завданих його майну та/або приміщенню.

Крім того, пункти 2.1 та 2.8 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) , покладають на виконавця послуг з утримання будинку та прибудинкової території обов'язок здійснювати технічне обслуговування жилих будинків, що включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Отже, правильними є висновки судів про те, що відповідач, як балансоутримувач будинку, зобов'язаний проводити технічний огляд будинку, що передбачає проведення планових та позапланових оглядів. Водоканалізаційний стояк відноситься до інженерного обладнання будинку і обслуговується виключно організацією, на балансі якої перебуває будинок.

Відповідно до п.1.5 зазначених Правил утримання житлового фонду передбачено виконання робіт, передбачених наказом №150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд".

Відповідно до п.1.1.13.4 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд виконавець послуг з утримання будинку проводить усунення засмічень внутрішньо-будинкових водопровідних мереж та каналізаційних випусків.

Під час розгляду справи, судами об'єктивно та на всебічно з'ясованих обставинах справи встановлено, що ЖБК "Квазар-3" своєчасно не здійснено технічне обслуговування та огляд водопровідно-каналізаційних мереж у зазначеному будинку, що призвело до забиття каналізаційного стояка та як наслідок, до аварії та залиття квартири, що належить позивачеві.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.

На підтвердження розміру матеріальної шкоди позивачем надано звіт про оцінку ринкової вартості робіт і матеріалів, необхідних для ліквідації збитків, нанесених опорядженню квартири позивача, виконаного спеціалістами суб'єкту оціночної діяльності ПГОІ "Центр економіко-правового забезпечення". У той же час будь-яких доказів на спростування факту спричинення залиття з вини відповідача і вартості ремонтних робіт апеляційна скарга ЖБК "Квазар-3" і матеріали справи не містять.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, визначаючи розмір моральної шкоди у 5 000 грн, суди обґрунтовано врахували значні незручності, дискомфорт та душевні страждання, заподіяні позивачеві, у зв'язку з залиттям належної йому

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Квазар-3" відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.