Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Завгородньої І.М., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора Ставищенського району Київської області до ОСОБА_4, Головного Управління Держземагентства України в Київській області, треті особи: відділ Держземагентства України в Ставищенському районі Київської області, Реєстраційна служба Ставищенського районного управління юстиції в Київській області, Ставищенська селищна рада, про визнання недійсним та скасування наказів Головного управління Держземагентства України в Київській області, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Ставищенського районного управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію прав оренди земельних ділянок, за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 01 листопада 2016 року,

У травні 2015 року прокурор Ставищенського району Київської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Головного управління Держземагентства України у Київській області про визнання недійсним та скасування наказів Головного управління Держземагентства України у Київській області, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби

Ставищенського районного управління юстиції в Київській області про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що прокуратурою Ставищенського району було встановлено порушення чинного земельного законодавства під час відведення відповідачу ОСОБА_4 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Ставищенського району Київської області, зокрема, у поданому ОСОБА_4 клопотанні про надання дозволу на розробку документації із землеустрою не обґрунтовано розміри вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок, не зазначено при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства. Крім того, встановлено, що ОСОБА_4 не має можливості займатися фермерським господарством, так як у останнього відсутня сільськогосподарська техніка та інші засоби для обробітку земель, що підтверджується листом Державної інспекції сільського господарства в Київській області. Крім того, ОСОБА_4 не обліковується як фізична особа-підприємець. Надані в оренду відповідачу земельні ділянки розташовані не єдиним масивом та на значній відстані одна від одної, що у свою чергу унеможливлює їх раціональне використання. Вказані обставини підтверджуються картографічними матеріалами місць розташування земель та є грубими порушенням вимог ч. 7 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Також позивач посилався на те, що правовою підставою для укладення спірних договорів оренди є накази Головного управління Держземагентства у Київській області, які прийнято з порушенням вимог земельного законодавства. Договори оренди землі, які зареєстровані Реєстраційною службою Ставищенського районного управління юстиції Київської області, укладені всупереч законодавчо встановленій процедурі набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, у зв'язку із чим просив позов задовольнити у повному обсязі й визнати незаконними та скасувати: накази Головного управління Держемагентства України у Київській області від 01 жовтня 2014 року № 6254/15-4, № 6251/15-14, № 6252/15-14, № 6255/15-14, № 6258/15-14, якими надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, що розташовані на території Ставищенської селищної ради Ставищенського району Київської області з цільовим призначенням - для фермерського господарства, накази Головного управління Держземагентства України у Київській області від 23 жовтня 2014 року № 10-8199/15-14-сг, № 10-8202/15-14-сг, № 10-8205/15-14-сг, № 10-8197/15-14-сг, № 10-8201/15-14-сг, якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 строком на 49 років, а також визнати недійсними укладені 04 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства України в Київській області та ОСОБА_4 договори оренди виділених земельних ділянок та їх державну реєстрацію.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 01 листопада 2016 року, позов прокурора Ставищенського району Київської області задоволено.

Визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держземагентства України у Київській області від 01 жовтня 2014 року № 6254/15-4, № 6251/15-14, № 6252/15-14, № 6255/15-14, № 6258/15-14, якими надано дозвіл ОСОБА_4 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 9,3900 га, 15,0900 га, 15,0300 га, 13,3900 га, 6,8000 га, які розташовані на території Ставищенської селищної ради Ставищенського району Київської області.

Визнано недійсними та скасовано накази Головного управління Держемагентства України у Київській області від 23 жовтня 2014 року № 10-8199/15-14-сг, № 10-8202/15-14-сг, № 10-8205/15-14-сг, № 10-8197/15-14-сг, № 10-8201/15-14-сг, якими затверджено проекти із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_4, які розташовані на території Ставищенської селищної ради Ставищенського району Київської області, загальною вартістю 1 271 567 грн 49 коп.

Визнано недійсними п'ять договорів оренди, укладені 04 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства України в Київській області та ОСОБА_4, та скасовано їх державну реєстрацію.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

При вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, встановивши, що надання спірних земельних ділянок в оренду ОСОБА_4 відбулося з порушенням чинного законодавства, оскільки відповідач не звертався до відповідної державної районної адміністрації з відповідною заявою про отримання в користування цих земельних ділянок, у своїх клопотаннях не обґрунтовував розміри земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, отримав спірні земельні ділянки не єдиним масивом, він не має можливості займатися фермерським господарством, так як у нього відсутня сільськогосподарська техніка, з урахуванням того, що оспорювані договори оренди укладені всупереч встановленій процедурі набуття права оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства без прийняття рішення відповідним органом виконавчої влади та без проведення земельних торгів, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 01 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.