У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 серпня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Головуючого
Патрюка М.В.,
Суддів:
Балюка М.I., Барсукової В.М., Лященко Н.П., Охрімчук Л.I.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за
участю третьої особи - ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної та
моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що 26 травня 2005 року на перехресті
вулиць Кірова та Преображенська в м. Кіровограді з вини ОСОБА_2,
який керував автомобілем "Мерседес" державний номер НОМЕР_1,
сталась дорожньо- транспортна пригода, внаслідок якої було
пошкоджено належний їй на праві власності автомобіль ВАЗ-2105
державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4. Просила стягнути з
відповідачів солідарно на відшкодування матеріальної шкоди 9045
грн.55коп. та моральної (немайнової) шкоди 5000 грн.
В судовому засіданні позивачка уточнила свої позовні вимоги і
просила стягнути з відповідачів солідарно на її користь на
відшкодування матеріальної шкоди 6 338 грн.92 коп., на
відшкодування судових витрат 2237 грн. 60 коп., 341 грн. на
відшкодування витрат по сплаті держмита та 5000 грн. моральної
шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16
грудня 2005 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 21
березня 2006 року рішення Ленінського районного суду м.
Кіровограда від 16 грудня 2005 року скасовано та ухвалено нове
рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивачки в рахунок відшкодування
матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля 6 338 грн. 92
коп., в рахунок відшкодування судових витрат 2 578 грн.60 коп. та
на відшкодування моральної шкоди 2 000 грн., а всього 10 917 грн.
52 коп.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення
апеляційного суду та залишити без змін рішення суду першої
інстанції в зв'язку з порушенням норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково за таких
підстав.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновків
про те, що постановою від 6 жовтня 2005 року визнано, що у діях
ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, а
ОСОБА_3, як власниця автомобіля "Мерседес - Бенц 308" державний
номер НОМЕР_1 не несе відповідальності, оскільки в момент ДТП не
була володільцем цього автомобіля.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що
оскільки ОСОБА_3 передала свій автомобіль ОСОБА_2 без письмової
довіреності, вона і має нести відповідальність.
Проте як з рішенням першої, так і апеляційної інстанції
погодитися не можна, вони підлягають скасуванню, а справу слід
направити на новий розгляд до суду першої інстанції виходячи з
наступного.
Iз постанови про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2
від 6 жовтня 2005 року вбачається, що суддя закрив провадження в
адміністративній справі зв'язку з закінченням на момент розгляду
справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до
адміністративної відповідальності.
За змістом ст. 247 Кодексу України про адміністративні
правопорушення ( 80731-10 ) (80731-10)
при закінченні на момент розгляду
справи про адміністративне правопорушення строку, передбаченого
ст.38 цього Кодексу, правопорушення в справі про адміністративне
правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає
закриттю.
Тобто суддя за спливом строку не вправі з'ясовувати обставини
скоєння правопорушення та визнавати особу винною, чи визнавати її
невинуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, крім
випадків, передбачених цим Кодексом. Оскільки постановою від 6
жовтня 2005 року закрито провадження у справі і не з'ясувалися
обставини скоєння ДТП, розглядаючи цю справу суд мав перевіряти ці
обставини і зробити висновки про відповідальність осіб, причетних
до цієї ДТП, чого судом зроблено не було та безпідставно звільнено
ОСОБА_2, від цивільної відповідальності.
Висновки апеляційного суду про відповідальність власника
автомобіля ОСОБА_3 є хибними. Судом встановлено, що ОСОБА_2
керував зазначеним автомобілем за усним дорученням власника
автомобіля ОСОБА_3
У абз. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про
практику розгляду судами цивільних справ за позовами про
відшкодування шкоди" ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
дано роз'яснення, що під
володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична
особа або громадяни, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної
небезпеки на підставі права власності, повного господарського
відання, оперативного управління або з інших підстав (договору
оренди, довіреності тощо).
Тому, які винні дії вчинила ОСОБА_3 передаючи автомобіль
ОСОБА_2 з яких підстав має нести цивільну відповідальність, коли
ОСОБА_2 визнано невинуватим у скоєнні ДТП, суд висновків не навів.
До того ж, із пояснень представника ОСОБА_3 в суді
вбачається, що автомобіль ОСОБА_2, (який працює у приватному
підприємстві) був переданий для огляду, перевірки двигуна
автомобіля і можливого ремонту, оскільки автомобіль готувався на
продаж.
У якому підприємстві працював ОСОБА_2 і чи не виконував при
цьому свої трудові обов'язки, пов'язані з ремонтом тощо
автомобілів суди не з'ясували.
За таких обставин рішення суду першої та апеляційної
інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст.336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16
грудня 2005 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської
області від 21 березня 2006 року скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Патрюк
Судді: М.I. Балюк
В.М. Барсукова
Н.П. Лященко
Л.I.Охрімчук