Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргоюОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 24 лютого 2013 року з вини відповідача у АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої був пошкоджений його автомобіль НОМЕР_1, чим йому завдані матеріальні збитки на суму 42 643 грн 87 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, позивач посилався на порушення звичайного способу життя, негативний вплив на стан здоров'я, а також моральні страждання, пов'язані з дорожньо-транспортною пригодою.

Враховуючи вищевикладене, просив суд стягнути з відповідача 42 643 грн 87 коп. матеріальної шкоди, вартість проведення експертних досліджень у сумі 800 грн та на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у сумі 42 643 грн 87 коп., вартість експертизи у розмірі 800 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 24 лютого 2013 року в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "DODGE", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, та "HYUNDAI", державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, у результаті якої були пошкоджені зазначені автомобілі.

Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2013 року винним у зазначеній дорожньо-транспортній пригоді був визнаний відповідач, який притягнений до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Дана постанова залишена без змін постановою судді Апеляційного суду Київської області від 31 січня 2014 року.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля "HYUNDAI", державний номерний знак НОМЕР_3, матеріальний збиток становить 42 643 грн 87 коп. з урахуванням фізичного зносу.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вина відповідача у вчиненні ДТП, у результаті якої був пошкоджений автомобіль позивача, встановлена постановою судді, яка набрала законної сили, а відтак при розгляді даної справи не підлягають розгляду та доведенню обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди та встановлення винної особи.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, встановивши, що відповідач визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої був пошкоджений автомобіль позивача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування завданої шкоди відповідачем.

Крім того, апеляційний суд обґрунтовано відхилив доводи ОСОБА_5 про те, що постанова судді є незаконною та ґрунтується на недостовірних даних, не можуть бути підставою для перегляду постанови судді при розгляді даної справи, так як це суперечить статті 124 Конституції України, згідно якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.