Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Коротуна В.М., Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Дзержинськвугілля" про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Дзержинськвугілля" (далі - ДП "Дзержинськвугілля") про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на підставі рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 31 жовтня 2013 року було видано виконавчий лист про стягнення з ДП "Дзержинськвугілля" на його користь не донараховану суму одноразової допомоги у розмірі 18 875 грн. За вказаним виконавчим листом відділом державної виконавчої служби Дзержинського міського управління юстиції (далі - ВДВС Дзержинського МУЮ) було відкрито виконавче провадження за № 40729870.

31 жовтня 2013 року Дзержинським міським судом Донецької області було видано виконавчий лист про стягнення з ДП "Дзержинськвугілля" на його користь компенсацію за несвоєчасну виплату одноразової допомоги у розмірі 15 289 грн 24 коп.

Зазначав, що протягом 2013-2015 року він звертався до відповідача з проханням погасити заборгованість за судовими рішеннями. Проте рішення суду були виконані тільки після його звернення до комітету Верховної Ради України з протидії корупції і йому було виплачено 31 грудня 2015 року належні суми. У зв'язку з бездіяльністю відповідача вважав, що йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінив у 30 000 грн.

Враховуючи викладене, з урахуванням уточнень, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за несвоєчасно виплачені суми з урахуванням росту споживчих цін 76,9 % за період з 14 жовтня 2013 року і по день ухвалення судом рішення у розмірі 26 195 грн 41 коп., а також моральну шкоду завдану внаслідок неправомірних дій з боку відповідача у розмірі 30 000 грн.

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 01 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню враховуючи наступне.

Статтями 4, 11 Закону України "Про охорону праці" (чинним на час виникнення спірних правовідносин), передбачено повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що включає й повне відшкодування працівнику втраченого заробітку.

Згідно із п. 4 Правил, які були спеціальним нормативним актом, що регулював питання відшкодування шкоди потерпілим на виробництві до 01 квітня 2001 року (часу введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) ), відшкодування шкоди складається, зокрема, виплати втраченого заробітку.

Статтею 13 Закону України "Про охорону праці" передбачено обов'язок перегляду (перерахунку) розміру відшкодування шкоди в разі зміни вартості життя порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, якщо потерпілому з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростання цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому ст. 34 Закону України "Про оплату праці".

Такий порядок з 01 січня 1998 року до 31 грудня 2000 року було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427 (1427-97-п) , якою затверджено Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

З 01 січня 2001 року набрав чинності Закон України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (2050-14) "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати". З метою реалізації цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (159-2001-п) затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. Згідно з указаним Порядком у разі затримки виплати компенсації підлягають щомісячні суми відшкодування шкоди, нараховані за період, починаючи 01 січня 2001 року. При цьому п. 2 Порядку встановлено, що компенсація працівника втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, нарахованої працівникові за період роботи з 01 січня 1998 року до 31 грудня 2000 року, проводиться відповідно до Положення від 20 грудня 1997 року № 1427 (1427-97-п) , до ліквідації заборгованості із заробітної плати за зазначений період.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, враховуючи те, що компенсація втрати частини грошових доходів у вигляді одноразової допомоги та компенсації у зв'язку з порушенням термінів їх виплати за період з 14 жовтня 2013 року по день виплати - 31 грудня 2015 року не передбачена законодавством, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, відмовляючи позивачу в задоволенні його позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суди дійшли правильного висновку про те, що погіршення стану здоров'я ОСОБА_4 у 2012, 2013 та 2015 роках не пов'язано з невиплатою йому сум одноразової допомоги та компенсації.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 01 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.