Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ОСОБА_6, до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання осіб такими, що втратили право на житло, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 03 листопада 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що тривалий час проживає в АДРЕСА_1. Ця квартира була надана у користування її матері ОСОБА_9 з сім'єю до складу якої входила вона, а також її брати відповідачі ОСОБА_7 і ОСОБА_8

Позивач стверджує, що відповідачі будучи лише зареєстрованими в квартирі, тривалий час у ній не проживають та не сплачують комунальні платежі. У зв'язку з цим вона зверталась до компетентних органів з метою позасудового вирішення питання щодо зняття відповідачів з реєстрації. Однак, 08 листопада 2015 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зламали замок у вхідних дверях квартири, замінивши його на інший, а відповідач ОСОБА_7 крім того, зайняв одну із кімнат даного жилого приміщення.

Вказуючи на те, що відповідачі не проживають у спірній квартирі більше шести місяців позивач просила визнати їх такими, що втратили право на користування цим житлом.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_7 і ОСОБА_8 такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 03 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_4 скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено.

У решті рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

У статті 71 ЖК УРСР визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або його членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Встановивши, що відповідачі були відсутні по місцю реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців з поважних причин, а саме те, що у період з 25 липня 2010 року по 26 вересня 2015 року - ОСОБА_7, а у період з 10 жовтня 2011 року по 26 вересня 2015 року - ОСОБА_8 тимчасово виїжджали з постійного місця проживання в Росію у зв'язку із працевлаштуванням, та не втратили інтерес до квартири, оскільки в цей період частково сплачували комунальні платежі, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Крім того, судом було встановлено, що позивач чинила відповідачам перешкоди в користування спірним житлом.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2016 року (в не скасованій частині) та рішення апеляційного суду Волинської області від 03 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.