Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Ступак О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго Бердянськ" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території, за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 серпня 2016 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 листопада 2016 року,

У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго Бердянськ" (ТОВ "КК "Коменерго Бердянськ") звернулось до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до рішення сесії Бердянської міської ради від 02 жовтня 2007 року № 1 ТОВ "КК "Коменерго-Бердянськ" з 01 грудня 2007 року є постачальником (виконавцем) житлово-комунальних послуг, споживачами яких є відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, які є співвласниками квартири АДРЕСА_1, крім того проживають і зареєстровані в цій квартирі. Відповідачі несвоєчасно оплачують надані позивачем послуги, а тому останній просив суд стягнути з них солідарно заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території за період з 01 жовтня 2014 року по 31 січня 2016 року у розмірі 4 481,29 грн та судові витрати у розмірі 1 378 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 серпня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6, та ОСОБА_5, на користь ТОВ "КК "Коменерго-Бердянськ" заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4 481,29 грн та судові витрати у розмірі 1 378 грн.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 01 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції змінено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на користь ТОВ "КК "Коменерго-Бердянськ" заборгованість з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 2 881,29 грн та судові витрати у розмірі 1 256,20 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) .

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Хоч у частині 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої (в незміненій частині) та апеляційної інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про стягнення з відповідачів заборгованості за надані позивачем житлово-комунальні послуги.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 серпня 2016 року (в незміненій частині) та рішення апеляційного суду Запорізької області від 01 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.