Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Карпенко С.О., Коротуна В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" про стягнення майнової шкоди, спричиненої затримкою у відшкодуванні, пені за прострочення страхової виплати та шкоди, спричиненої стійкою втратою працездатності, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2016 року,

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача 144 442,36 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої затримкою у відшкодуванні, пеню за прострочення страхової виплати у розмірі 103 785,90 грн та 16 938,00 грн на відшкодування шкоди, завданої стійкою втратою працездатності.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Судами встановлено, що внаслідок злочину, вчиненого ОСОБА_5 03 січня 2011 року, позивачу спричинено тяжке тілесне ушкодження, його автомобіль фізично знищено.

Постановою Тисменицького районного суду від 21 грудня 2011 року кримінальну справу відносно ОСОБА_5 закрито у зв'язку зі звільненням обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" (3680-17) .

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2014 року рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27 травня 2014 року змінено, стягнуто з ПрАТ "СК "К'Ю БІ І Україна" страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 165 077 грн.

Вказане рішення виконано страховою компанією 09 грудня 2014 року.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) роз'яснено, що у разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджено, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається у цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

З урахуванням вказаного, встановивши, що позивач в установленому законом порядку не звертався із заявою до страхової компанії про виплату страхового відшкодування, відповідач був визнаний цивільним відповідачем у рамках кримінальної справи, яка закінчена 21 грудня 2011 року, проте позивач, як потерпілий, не подавав цивільного позову у кримінальній справі, а з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування шкоди, завданої злочином, звернувся лише 27 грудня 2013 року, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про стягнення шкоди, спричиненої затримкою у відшкодуванні, та пені, оскільки відповідач в установлений п. 36.2 ст. 36 вказаного Закону строк (не більше 90 днів) виплатив позивачу страхове відшкодування на підставі рішення суду.

Також суди обґрунтовано відмовили у задоволенні вимог про стягнення шкоди, завданої стійкою втратою працездатності, оскільки ця вимога не ґрунтується на законі, який діяв на момент настання страхового випадку та на дату встановлення позивачу другої групи інвалідності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.