Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Карпенко С.О., Коротуна В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Фідобанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Новоград-Волинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, орган опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, про виселення, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Фідобанк", яке діє через представника Рябчун Олесю Дмитрівну, на рішення апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2016 року,

У листопаді 2015 року ПАТ "Фідобанк" звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило: виселити відповідачів з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення; зобов'язати Управління державної міграційної служби України в Житомирській області зняти вищевказаних осіб з реєстраційного обліку у спірній квартирі.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що 24 вересня 2008 року між ВАТ "СЕБ Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк") та ТОВ "Газета "Звягель-Інформ" було укладено кредитний договір, за яким було надано кредит у розмірі 56 тис. дол. США на строк до 23 вересня 2011 року. З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором, між банком та ОСОБА_7 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору міни.

Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 жовтня 2011 року звернуто стягнення на іпотечне майно - квартиру АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 407 495,94 грн.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 03 березня 2015 року виселено ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з вищевказаної квартири без надання іншого житла. Проте, у квартирі залишилися проживати відповідачі, які в ній зареєстровані та добровільно не бажають виселитися, незважаючи на направлену їм 06 листопада 2015 року письмову вимогу, чим перешкоджають виконанню рішення суду про звернення стягнення на іпотечне майно, а тому банк звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 29 червня 2016 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Фідобанк", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону "Про іпотеку" та ч. 3 ст. 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, встановивши, що предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 була придбана іпотекодавцем не за рахунок кредитних коштів, а на підставі договору міни від 17 квітня 2008 року, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідачів неможливо виселити з указаної квартири без надання іншого житлового приміщення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фідобанк", яке діє через представника Рябчун Олесю Дмитрівну, відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.