Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, правонаступниками якої є: ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання договору міни дійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_10 на рішення апеляційного суду Одеської області від 09 вересня 2014 року,

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 звернулися до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між позивачами та ОСОБА_6 15 серпня 2007 року було укладено письмовий договір міни нерухомості. Сторони фактично виконали умови договору: передали квартири в обмін на домоволодіння, а відповідач передала домоволодіння позивачам. Невиконаним залишилось зобов'язання ОСОБА_6 нотаріально посвідчити правочин.

На підставі вказаного позивачі просили суд:

- визнати дійсним договір міни, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 15 серпня 2007 року;

- визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право спільної власності на домоволодіння по АДРЕСА_4

- визнати за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_5

- визнати за ОСОБА_9 право власності на квартиру АДРЕСА_6

- визнати за ОСОБА_10 право власності на квартиру АДРЕСА_7

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2007 року позов ОСОБА_4 і ОСОБА_5 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 09 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 і ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_10, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

У частині 2 ст. 220 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

За змістом статті 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України у випадках, встановлених законом, правочин підлягає державній реєстрації. Договір, який підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 30 січня 2013 року у справі № 6-162цс12 вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів згідно зі ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов'язків для сторін.

Договір міни нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, а тому не може бути визнаний дійсним на підставі частини 2 ст. 220 ЦК України.

З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_10 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 09 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.