Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Завгородньої І.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", яке діє через представника ОСОБА_5, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 04 листопада 2016 року,

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 20 вересня 2011 року він працював у ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" на посаді електрозварювальника на автоматичних і напівавтоматичних машинах 3 розряду і наказом відповідача від 22 квітня 2015 року № 79 його було звільнено з роботи у зв'язку з призовом на військову службу на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним, таким, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яка передбачає збереження за ним місця роботи та середнього заробітку.

Своєчасно звернутися до суд із позовом не зміг, оскільки, проходячи строкову службу, був позбавлений можливості вільного пересування, що унеможливило своєчасне звернення до суду.

На підставі вказаного позивач просив поновити строк звернення до суду, визнати протиправним і скасувати наказ про його звільнення, поновити його на посаді електрозварювальника на автоматичних і напівавтоматичних машинах 3 розряду з 22 квітня 2015 року та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 04 листопада 2016 року, поновлено ОСОБА_4 строк звернення до суду. Позов задоволено частково.

Скасовано наказ ДП "Стрийський вагоноремонтнй завод" від 22 квітня 2015 року № 79 в частині звільнення з роботи ОСОБА_4.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді електрозварювальника на автоматичних та напівавтоматичних машинах 3 розряду ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" з 22 квітня 2015 року.

Стягнуто з ДП "Стрийський вагоноремонтнй завод" на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 квітня 2015 року по 21 квітня 2016 року у розмірі 39 403,52 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ДП "Стрийський вагоноремонтний завод", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Судами встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивач з 20 вересня 2011 року перебував у трудових відносинах з ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" і наказом відповідача від 22 квітня 2015 року № 79 його звільнено з роботи на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України - у зв'язку з призовом на військову службу.

ОСОБА_4 було призвано на строкову військову службу і зараховано в команду № К-6727 та зобов'язано з'явитися 27 квітня 2015 року для відправки на збірний пункт.

Частиною 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції чинній на момент звільнення позивача) визначено, що за громадянами України, які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві, в установі, організації незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.

З указаного вбачається, що за позивачем на період строкової військової служби зберігалося як місце роботи, так і середній заробіток, а тому суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про часткове задоволенні позову.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 04 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.