Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: Попович О.В., Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення заборгованості, надання доступу до користування картковими рахунками, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 13 жовтня 2011 року між ним та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ "КБ "ПриватБанк") були укладені договори банківського рахунку, за умовами яких на його ім'я відкриті карткові рахунки та емітовані картки з наступними номерами: № НОМЕР_1 ("карта Моряка"), № НОМЕР_2 (Gold).

Зазначав, що банк відмовляє йому у доступі до вільного користування та розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на вказаних рахунках.

При перевірці ним рахунку за допомогою сервісу Інтернет-банкінгу (Приват24) станом на 27 липня 2014 року на карті PRPMS MASS PRIVAT за № НОМЕР_1 знаходилися особисті кошти у розмірі 12 012, 80 дол. США, на карті PKPVG GOLD CREDIT CARD за № НОМЕР_2 знаходилися особисті кошти у розмірі 163,71 дол. США, які були доступні до зняття. Проте, станом на 19 серпня 2014 року з невідомих причин доступ до вищевказаних карток заблокований, і, відповідно, він не має можливості розпоряджатися власними грошовими коштами.

12 грудня 2014 року та 19 січня 2015 року він звертався до ПАТ "КБ "ПриватБанк" з вимогами щодо надання пояснень та розблокування доступу до вищевказаних карток.

У якості відповіді отримав від відповідача листи: вих. № 20.1.0.0.0/7-20141213/870 від 23 грудня 2014 року, вих. № 20.1.0.0.0/7-20141217/2872 від 24 грудня 2014 року, вих. № 20.1.0.0.0/7-20150121/2747 від 28 січня 2015 року, в яких містяться виключно вибачення та посилання на складнощі з обслуговування депозитів і рахунків, відкритих в кримських відділеннях відповідача. Жодних шляхів вирішення проблеми, що склалася, відповідач не пропонує. Виписки про рух грошових коштів, надання яких він вимагав, відповідачем так і не були надані, доступ до вищевказаних карток відновлено не було.

Посилаючись на вказані обставини та, з урахуванням поданих уточнень, ОСОБА_4 просив: стягнути з ПАТ "КБ "ПриватБанк" суму простроченої заборгованості, а саме: грошові кошти, що обліковуються на картці PRPMS MASS PRIVAT ("карта Моряка") за № НОМЕР_1 у розмірі 12 012,80 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно

282 420 грн 93 коп.; грошові кошти, що обліковуються на картці PKPVG GOLD CREDIT CARD за № НОМЕР_2 у розмірі 163,71 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 3 848 грн 82 коп.; зобов'язати ПАТ "КБ "ПриватБанк" надати йому доступ до карток PRPMS MASS PRIVAT ("карта Моряка") за № НОМЕР_1 та картки PKPVG GOLD CREDIT CARD за " НОМЕР_2, у тому числі за допомогою системи Інтернет-банкінгу (Приват24).

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ПАТ "КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 суму простроченої заборгованості, а саме: грошові кошти, що обліковуються на картці PRPMS MASS PRIVAT ("карта Моряка") за № НОМЕР_1 у розмірі 12 012,80 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 282 420 грн 93 коп.

Стягнуто з ПАТ "КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_4 суму простроченої заборгованості, а саме: грошові кошти, що обліковуються на картці PKPVG GOLD CREDIT CARD за № НОМЕР_2 у розмірі 163,71 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 3 848 грн 82 коп.

Зобов'язано ПАТ №КБ "ПриватБанк" надати ОСОБА_4 доступ до карток позивача PRPMS MASS PRIVAT ("карта Моряка") за № НОМЕР_1 та картки PKPVG GOLD CREDIT CARD за № НОМЕР_2, у тому числі за допомогою системи Інтернет-банкінгу (Приват24).

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2015 року стягнуто з ПАТ "КБ "ПриватБанк" на користь держави судовий збір у розмірі 2 862 грн 70 коп.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2015 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до положень ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за договорами банківського рахунка, укладеними з позивачем. При цьому зазначено, що відмова відповідача розблокувати карткові рахунки позивача у зв'язку з окупацією кримських відділень є такою, що суперечить діючому законодавству України, оскільки відповідальність за взятими на себе зобов'язаннями несе саме юридична особа, а не її підрозділи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову і задоволенні позову, апеляційний суд виходив із його недоведеності, оскільки позивачем не надано оригіналів укладених між ним та ПАТ "КБ "ПриватБанк" договорів банківського рахунка.

Висновок суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_4 зазначав, що 13 жовтня 2011 року між ним та ПАТ "КБ "ПриватБанк" були укладені договори банківського рахунка, за умовами яких на його ім'я відкриті карткові рахунки та емітовані картки з наступними номерами:

№ НОМЕР_1 ("карта Моряка"), № НОМЕР_2 (Gold).

На підтвердження укладення договорів банківського рахунка від 13 жовтня 2011 року позивач надав суду лише витяг, отриманий за допомогою сервісу Інтернет-банкінг, а також листи-відповіді ПАТ "КБ "ПриватБанк" щодо проблемного функціонування відділень банку в умовах окупації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

На підтвердження укладення договору банківського рахунка та внесення грошової суми на даний рахунок сторона повинна надати договір банківського рахунка, а також квитанцію або інший платіжний документ, який підтверджує внесення грошових коштів на даний рахунок та наявність на рахунку грошових коштів станом на час розгляду справи в суді.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем не надано належних доказів укладення договорів банківського рахунка з ПАТ "КБ "ПриватБанк", а також доказів наявності грошових коштів на таких рахунках станом на час розгляду справи, правильним є висновок суду апеляційної інстанції щодо недоведеності позовних вимог.

При цьому, суд апеляційної інстанції, на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, роз'яснив позивачу про необхідність подання відповідних доказів.

Суд апеляційної інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, надав оцінку наявним в матеріалах справи доказам, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_4

Доводи касаційної скарги на правильність висновків апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.

Докази та обставини, на які посилається представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 у касаційній скарзі, були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції та при їх дослідженні і встановленні судом було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.