Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним вище позовом, у якому з урахуванням уточнень просив у визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_5, земельні ділянки площею 0,1176 га та 0,0684 га по АДРЕСА_6, у порядку поділу спільного майна боргів подружжя визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_2, земельну ділянку площею 0,0767 га по АДРЕСА_7, земельну ділянку площею 1,000 га, яка розташована на території Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області, Ѕ частини квартири АДРЕСА_3. За ОСОБА_4 визнати право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 та стягнути з неї компенсацію за виконання боргових зобов'язань у розмірі 71 022 доларів США 73 центи у гривнях за офіційним курсом Національного Банку України на день платежу.

ОСОБА_4 подала зустрічний позов, у якому з урахуванням уточнень просила поділити спільне сумісне майно подружжя та в порядку поділу визнати за ОСОБА_3 право власності на будинковолодіння (житловий будинок із прилеглою до нього земельною ділянкою та належними до нього господарськими будівлями і спорудами) по АДРЕСА_5 та на автомобіль Honda CR-V Elegance 2.0 AT, за нею (ОСОБА_4) визнати право власності на земельну ділянку площею 1,000 га, яка розташована на території Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області, на квартиру АДРЕСА_2, на квартиру АДРЕСА_1, на квартиру АДРЕСА_3.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року позов ОСОБА_3 та зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Проведено поділ спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Визнано за ОСОБА_3 право власності на: будинковолодіння № 1; земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд; земельну ділянку площею 0,1253 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, які розташовані по АДРЕСА_5, всього вартістю 1 670 663 грн, а також земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Микулицької сільської ради Бородянського району Київської області, вартістю 405 500 грн, всього на загальну суму 2 076 163 грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_2, вартістю 499 802 грн, квартиру АДРЕСА_1 вартістю 754 379 грн, квартиру АДРЕСА_3 вартістю 761 247 грн, всього на загальну суму 2 015 428 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 компенсацію різниці вартості часток у сумі 30 367 грн 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_3 оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Визнаючи неподаною та повертаючи ОСОБА_3 апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник у наданий йому строк не усунув недоліків апеляційної скарги, а саме: не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги.

Проте погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

Апеляційним судом установлено, що подана апеляційна скарга не відповідала вимогам ст. 295 ЦПК України, тому ухвалою апеляційного суду від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без руху та надано п'ятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали усунути виявлені недоліки, а саме: доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 6 939 грн.

Положення ст. 121 ЦПК України щодо повернення заяви (апеляційної скарги) застосовуються в тому випадку, коли особа в установлений строк не виконає вимоги ухвали про усунення недоліків.

За змістом наведених норм закону, повернення заяви (апеляційної скарги) з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, вказаних в ухвалі.

Судом установлено, що ОСОБА_3 копію ухвали апеляційного суду від 17 січня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху не отримав, оскільки згідно з довідкою поштового відділення конверт повернувся до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", тобто відсутня фіксація отримання ухвали суду, а, отже, від виконання її вимог заявник не ухилявся. У зв'язку з цим посилання апеляційного суду на те, що він не виконав вимоги ухвали, є передчасними.

При цьому судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 342, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.