140/435/16-ц Про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення коштів - 06.09.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" про розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення коштів за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" на рішення апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив:

- розірвати договір оренди землі (земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Байраківської сільської ради Немирівського району Вінницької області площею 4,3327 га, кадастровий номер НОМЕР_1), укладений між ним і товариством з обмеженою відповідальністю "СХК "Вінницька промислова група" (далі - ТОВ "СХК" Вінницька промислова група") 11 березня 2014 року;

- розірвати договір оренди землі (земельна ділянка сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Байраківської сільської ради Немирівського району Вінницької області площею 4,3333 га, кадастровий номер НОМЕР_2), укладений між ним і ТОВ "СХК" Вінницька промислова Група" 11 березня 2014 року;

- стягнути з ТОВ "СХК" Вінницька промислова група" заборгованість із виплати орендної плати за користування земельними ділянками кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у розмірі 7 192 грн 92 коп., за несвоєчасне внесення орендної плати у розмірі 661 грн 74 коп. та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 27 грн 20 коп.;

- зобов'язати відповідача негайно передати йому земельні ділянки площею 4,3327 га та 4,3333 га, що розташовані на території Байраківської сільської ради Немирівського району Вінницької області НОМЕР_4 та НОМЕР_3 відповідно, кадастровий номер НОМЕР_1 та НОМЕР_2, у стані, придатному для цільового використання.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником двох земельних ділянок сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Байраківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, площею 4,3333 га, кадастровий номер НОМЕР_2 (ділянка НОМЕР_3), та площею 4,3327 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (ділянка НОМЕР_4).

Вищевказані земельні ділянки на підставі договорів оренди землі від 11 березня 2014 року передав в оренду строком на десять років ТОВ "СХК "Вінницька промислова група".

Відповідно до п. 9 та 11 згаданих вище договорів оренди землі відповідач зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 3 % нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не пізніше 31 грудня кожного року.

Однак свої зобов'язання щодо своєчасності та повноти розрахунку за користування земельними ділянками відповідач порушив, зокрема станом на 16 лютого 2016 року не сплачено орендну плату за 2015 рік.

Посилаючись на викладені вище обставини, просив позов задовольнити.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 18 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з його недоведеністю.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2016 року рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 18 липня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3

Розірвано договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Байраківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, площею 4,3327 га і 4,3333 га, укладені 11 березня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ "СХК "Вінницька промислова група". Зобов'язано ТОВ "СХК "Вінницька промислова група" повернути ОСОБА_3 зазначені земельні ділянки у стані, придатному для цільового використання. В іншій частині позову ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про поділ судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "СХК "Вінницька промислова група", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Судове рішення апеляційного суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачем неналежного виконання відповідачем умов договорів оренди землі щодо сплати орендної плати.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, виходив із того, що відповідачем систематично порушувалися права позивача на своєчасне отримання орендної плати, у зв'язку з чим є всі підстави для стягнення заборгованості та розірвання договорів оренди.

Проте з висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_3, будучи власником двох земельних ділянок сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Байраківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, площею 4,3333 га, кадастровий номер НОМЕР_2 (ділянка НОМЕР_3), та площею 4,3327 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (ділянка НОМЕР_4), 11 березня 2014 року передав їх в оренду строком на десять років ТОВ "СХК "Вінницька промислова група".

Відповідно до п. 9 та 11 зазначених вище договорів оренди землі відповідач зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою сплачувати 3 % нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, не пізніше 31 грудня кожного року.

Звертаючись до суду з даним позовом, як на підставу для розірвання договорупозивач посилався на несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати за 2015 рік.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір оренди землі може бути достроково розірваний на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 та 25 Закону України "Про оренду землі", та умов договору, зокрема і в разі несвоєчасного внесення орендної плати (ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі").

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір та умови орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про оренду землі" за згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Таким чином, у розумінні вищевказаних норм, підставою для припинення права користування земельною ділянкою та розірвання договору оренди може бути лишесистематична несплата орендної плати.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12, яка є обов'язковою у правозастосуванні судами.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 11 вищезазначених договорів оренди земельних ділянок, укладених 11 березня 2014 року між ОСОБА_3 та ТОВ "СКХ "Вінницька промислова група", орендна плата вноситься орендарем щорічно в термін до 31 грудня кожного року оренди.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що ним були вжиті заходи для того, щоб позивач отримав орендну плату за 2015 рік, зокрема ОСОБА_3 був надісланий лист із проханням прибути до відповідача для отримання орендної плати за 2015 рік, проте за адресою, вказаною у договорі оренди, позивач не проживає, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Крім того, позивач не надав номеру рахунку банківської картки чи поштового відділення, на які можна було б перерахувати оренду плату, що унеможливило розрахунок із ним шляхом перерахування коштів на рахунок.

Офіційно лист із пропозицією отримати оренду плату за використання земельних ділянок позивачу було вручено особисто 03 лютого 2016 року, про що свідчить відмітка на листі від 30 грудня 2015 року № 501, тобто на момент звернення до суду він був повідомлений про місце, де можна отримати оренду плату, проте за її отриманням не звернувся.

З матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції позивач особисто в бухгалтерії відповідача отримав оренду плату за використання земельних ділянок за 2015 рік, про що свідчать видаткові касові ордери від 12 квітня 2016 року, згідно з якими ОСОБА_3 виплачена оренда плата, нецільова матеріальна допомога та пеня за прострочення.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для розірвання договорів оренди землі, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, навпаки, останній своєчасно нараховував орендну плату у встановленому розмірі до виплати позивачу, тобто належним чином виконував умови договорів. Затримка орендарем її виплати лише за 1 рік не є підставою для розірвання договорів, так як не свідчить про систематичне (два рази і більше) порушення їх умов, а є підставою для стягнення пені згідно з умовами договорів (п.14).

Апеляційний суд, вирішуючи спір, на порушення вимог ст. 212- 214, 315 ЦПК України, на зазначене уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем саме систематично порушувалися права позивача на своєчасне отримання орендної плати.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом помилково скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ