Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання дій та рішень протиправними та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, постановлених за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року за нововиявленими обставинами,

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила:

визнати те, що 1 червня 1995 року вона зайняла посаду касир-спеціаліста в Управлінні капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації без порушення Закону України "Про державну службу";

скасувати слова, зазначені в наказі Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 12 лютого 2002 року №3-к, а саме: "з порушенням вимог Закону України "Про державну службу";

визнати незаконним її звільнення;

скасувати наказ Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13 лютого 2002 року № 4-к в частині її звільнення;

визнати, що все майно, права та обов'язки, передані Управлінням капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації правонаступнику - Головному управлінню будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації;

визнати незаконним надання державним реєстратором 15 вересня 2005 року Головному управлінню будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації ідентифікаційного коду № 33645856 під час включення відомостей до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) про цю установу;

визнати незаконним те, що державний реєстратор вніс до свідоцтва Головного управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації з ЄДРПОУ дату державної реєстрації 7 червня 2005 року;

визнати незаконним утворення ліквідаційної комісії Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації наказом начальника Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 15 червня 2005 року № 28, з перевищенням повноважень, до внесення до ЄДРПОУ 29 вересня 2005 року рішення про припинення УКБ ОДА, до встановлення головою ОДА строків початку ліквідації Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації та без погодження з державним реєстратором;

визнати те, що у ЄДРПОУ не існує законом встановленого запису про призначення ліквідаційної комісії Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації;

визнати незаконним розміщення повідомлення у Бюлетені державної реєстрації 30 вересня 2005 року про ліквідаційну комісію Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації;

визнати те, що "ліквідаційний баланс" Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації за перший квартал 2006 року відображає передачу двох сум (108863 грн, 1503468 грн) з різних спеціальних рахунків Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації до правонаступника Головного управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації є передаточним;

визнати незаконним фальсифікацію назви передаточного балансу Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації на ліквідаційний та скасувати сфальсифікований баланс з назвою "Ліквідаційний баланс УКБ ОДА";

визнати незаконним та скасувати розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації "Про затвердження ліквідаційного балансу УКБ ОДА та акту ліквідаційної комісії" від 31 березня 2006 року № 186;

визнати незаконним внесення державним реєстратором 5 квітня 2006 року до ЄДРПОУ запису про припинення Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, що пов'язана з ліквідацією;

постановити про відміну державної реєстрації припинення Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, що пов'язана з ліквідацією;

поновити її на посаді спеціаліста з 14 лютого 2002 року в Головному управлінні регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації;

прийняти рішення про виплату їй середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в сумі, визначеній розрахунком на дату постановлення рішення;

визнати незаконним невнесення до трудової книжки запису про присвоєння їй 13 рангу державного службовця;

відшкодувати моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням, порушенням інших її законних прав у справедливому розмірі що дорівнює сумі середньомісячних заробітних плат посадових осіб на посаді начальника Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації по одній середньомісячній заробітній платі керівників відповідачів за кожний рік завданої моральної шкоди, з 2002 року по дату постановлення рішення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано наказ начальника Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13 лютого 2002 року № 4-к в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста відділу обліку та звітності згідно з пунктом 1 статті 30 Закону України "Про державну службу".

Стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2002 року по 2 січня .2011 року за 1676 робочих днів в розмірі 134817,44 гривень з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів.

Стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 10000 гривень моральної шкоди.

Визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади спеціаліста за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Зобов'язано Івано-Франківську обласну державну адміністрацію внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про присвоєння їй 13 рангу державного службовця відповідно до наказу від 12 липня 1995 року № 56.

Допущено постанову суду до негайного виконання в частині стягнення з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 1769,68 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що звільнення позивача із займаної посади відбулося з порушенням норм трудового законодавства, проте ліквідація Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації була проведена у відповідності до чинного законодавства і Головне управління будівництва архітектури та житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації не може бути правонаступником Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2015 року задоволено заяву ОСОБА_1 про відкликання касаційної скарги на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, касаційну скаргу повернуто позивачу.

7 травня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року за нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви вказала (з урахуванням неодноразових пояснень та уточнень вимог), що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України) та скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути (пункт 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України). На думку заявника, вказаними нововиявленими обставинами є: виконання Департаментом будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації зобов'язання Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо сплати за судовими рішеннями моральної шкоди, втраченого середнього заробітку, обчислення та сплати з працівника обов'язкових внесків та платежів їх перерахування до спеціалізованих фондів, подання звітів та корегуючи звітів, виконання обов'язків роботодавця, страхувальника, податкового агента; відсутність змін та скасування розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 25 листопада 2005 року № 651; скасування ухвалою Вищого адміністративного суду від 2 листопада 2010 року постанови Івано-Франківського міського суду від 21 листопада 2006 року та ухвали Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 січня 2007 (справа № 2а-342/2006), висновки яких стали підставою для висновків постанови Івано-Франківського окружним адміністративним судом від 27 квітня 2010 року (справа № 2а-4394/08/0970) про відсутність правонаступництва між Управлінням капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації та Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яка стала підставою для прийняття постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у цій справі. У зв'язку з наведеним позивач просила:

скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року в справі № 2а-4394/08/0970;

скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року в цій справі в частині визнання ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади спеціаліста за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із ліквідацією Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації;

змінити (або скасувати та постановити нові) речення в резолютивній частині постанови, замінивши Івано-Франківську обласну державну адміністрацію на Департамент будівництва, житлово-комунального господарства містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2002 року по 2 січня 2011 року за 1676 робочих днів в розмірі 134817,44 грн з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів і платежів, стягнення 10000 грн моральної шкоди, внесення до трудової книжки запису про присвоєння 13 рангу державного службовця відповідно до наказу 12 липня 1995 року № 56;

ухвалити нову постанову в частині: поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді в Департаменті будівництва, житлово-комунального господарства містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації та стягнення з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14 вересня 2011 року по дату ухвалення постанови у розмірі, визначеному на дату ухвалення постанови судом з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів;

допустити постанову суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді в Департаменті будівництва, житлово-комунального господарства містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

У касаційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже, за своєю юридичною суттю нововиявленими обставинами є фактичні дані, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, які існували на момент вирішення справи та не були і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою. Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.

Колегія суддів погоджується з твердженнями апеляційного суду про те, що перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не виправлення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, яка існувала на час вирішення справи, однак про її існування стало відомо лише після ухвалення судового рішення у справі. Не вважається нововиявленою обставиною також зміна правової позиції суду в інших подібних справах, не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній чи касаційній скаргах, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, також не можуть визнаватися нововиявленими.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про те, що обставини, на які ОСОБА_1 послалася як на нововиявлені, були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог, тому не є істотними для справи обставинами, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи в розумінні пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи винесення ухвали, що належить переглянути.

Згідно з положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що як докази існування певної юридичної обставини приймаються судові рішення з адміністративних, цивільних або господарських справ, вироки суду у кримінальних справах та постанови суду у справах про адміністративні проступки, тобто вони визнаються обов'язковими для адміністративного суду, а отже, при їх встановленні вони є підставою для прийняття постанови чи ухвали адміністративним судом. Тому, коли у подальшому такі судові рішення будуть скасовані, то це є підставою для перегляду судового рішення адміністративного суду за нововиявленими обставинами.

При розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у зв'язку із скасуванням постанови або ухвали суду необхідно мати на увазі, що скасування такого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив із вказаного акта.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, залишаючи без задоволення заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, правильно виходили з того, що постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року у справі № 2а-4394/08/0970, посилання на яку міститься у мотивувальній частині постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року у цій справі, не скасована, залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 квітня 2014 року, а отже, на даний час відсутні правові підстави для висновку про те, що у цій справі було скасовано судове рішення, яке стало підставою для прийняття постанови, що належить переглянути.

Крім того, безпідставною є вимога ОСОБА_1 у поданій у цій справі заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами щодо скасування постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2010 року, яка ухвалена в справі № 2а-4394/08/0970 за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської обласної державної адміністрації, управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, відділу державної реєстрації виконкому Івано-Франківської міської ради про визнання незаконними дій, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання незаконними рішень відповідачів, відшкодування моральної шкоди, оскільки це суперечить вимогам статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, усі зазначені у заяві обставини не можуть вважатися нововиявленими в розумінні пунктів 1, 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, тому підстави для скасування постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року і ухвалення нової постанови відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .