Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ізмайлової Т.Л.,

суддів: Євграфової Є.П., Євтушенко О.І.,

Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" про зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2016 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2017 року,

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який у подальшому уточнив, посилаючись на те, що він є учасником бойових дій, інвалідом війни 2 групи, згідно із Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) (далі - Закон) йому надається 100 % знижка на опалення квартири. Йому належить двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1, площею 49 кв. м. У зазначеній квартирі проживають: він, його дружина, яка також є пільговиком, та донька. До лютого 2016 року за опалення квартири йому рахунки не надавали. У квітні 2016 року від КП "Теплопостачання міста Одеси" йому надійшов рахунок за опалення на суму 234 грн за березень-квітень 2016 року. Він звернувся до керівництва КП "Теплопостачання міста Одеси" для з'ясування, на якій підставі його було позбавлено пільг, на що йому було надано відповіді, які не відповідають вимогам Закону.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 остаточно просив зобов'язати КП "Теплопостачання міста Одеси" не нараховувати оплату за теплопостачання до квартири за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2016 року позов задоволено.

Зобов'язано КП "Теплопостачання міста Одеси" не нараховувати ОСОБА_3 оплату за теплопостачання його квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто з КП "Теплопостачання міста Одеси" на користь ОСОБА_3 1 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2017 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_3просить ухвалені в справі рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким визнати дії КП "Теплопостачання міста Одеси" щодо нарахування оплати за теплопостачання неправомірними.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами установлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 є інвалідом війни 2 групи, який має пільги згідно із Законом.

Згідно з довідкою Департаменту праці та соціальної політики Управління соціального захисту населення в Київському районі м. Одеси від 22 липня 2011 року ОСОБА_3 внесений до ЕДАРПу як інвалід війни 2 групи, користується пільгами на житлово-комунальні послуги у розмірі 100 %. Кількість пільговиків - 2 особи.

Відповідно до довідки про місце проживання, ОСОБА_3 разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_5 проживають в приватизованій двокімнатній квартирі АДРЕСА_1, житловою площею 26,6 кв. м та загальною площею 49,3 кв. м.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем неправомірно порушено право позивача, передбачене Законом щодо 100 % пільги на опалення, тому дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача не нараховувати ОСОБА_3 оплату за теплопостачання до його квартири за адресою: АДРЕСА_1, а також стягнув моральну шкоду.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, виходив із того, що суд не наділений повноваженнями вирішувати спір у майбутньому, інших позовних вимог про визнання дій відповідача стосовно нарахування оплати, направлення рахунку позивачем не заявлено.

При цьому апеляційним судом встановлено, що згідно із листом КП "Теплопостачання міста Одеси", опалювальна площа квартири АДРЕСА_1, складає 47,4 кв. м, нарахування за послуги проводяться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 (409-2014-п) з урахуванням пільги 100 % (на 2 пільговиків) за соціальною нормою 21 кв. м опалювальної площі та додатково 10,5 кв. м на сім'ю (а. с. 11-12).

На адресу позивача надійшов рахунок-повідомлення про те, що за опалення ОСОБА_3 повинен сплатити борг станом на 01 березня 2016 року у розмірі 134 грн 65 коп. та за березень - 99 грн 63 коп., всього: 234 грн 52 коп. (а. с. 4).

Оскільки позов містив лише вимоги про зобов'язання відповідача не нараховувати йому оплату за теплопостачання, вимог про визнання дій відповідача противоправними щодо нарахування 234 грн 52 коп. позивачем не заявлено, а відповідач на час розгляду справи враховує 100 % пільгу (2 пільговики) з оплати комунальних послуг і нараховує плату за теплопостачання, виходячи із максимально можливого розміру, в межах площі житлового приміщення, а саме: виходячи з 21 кв. м та 10,5 кв. м на сім'ю, згідно з нормами користування (споживання), встановленими ст. 13 Закону (а. с. 11), апеляційний суд з посиланням на положення ст. 11 ЦПК України дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів в цілому погоджується з висновками апеляційного суду, разом із тим звертає увагу на наступне.

Пунктом 4 ст. 13 Закону передбачено, що інвалідам війни та прирівняним до них особам надається пільга - 100-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. м загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. м на сім'ю).

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що розрахунки за послуги централізованого опалення з абонентами, що проживають в будинку за адресою АДРЕСА_1, здійснюється за показаннями будинкового комерційного приладу обліку теплової енергії, соціальні нормативи споживання якої визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 842 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 409" (842-2015-п) (а. с. 11, 15, 21) в розмірі 0,0548 Гкал на 1 кв. м опалювальної площі на місяць в опалювальний період. Відповідно нормативний тариф становить 11,3452 грн/кв. м.

Перевищення соціального нормативу витрат теплової енергії підлягають оплаті на загальних підставах.

Важаючи, що позивач має пільги з теплопостачання за соціальною нормою 21 кв. м опалювальної площі та додатково 10,5 кв. м на сім'ю, суди на наведене уваги не звернули. Разом із тим наведене не вплинуло на правильність висновків апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову із зазначених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.