Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства Чорноморсько-Азовське виробничо-експлуатаційне Управління морських шляхів про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року,

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 2002 року він працював у відповідача на посаді радіоператора, а з 2009 року на посаді інспектора базового нагляду. У зв'язку зі скороченням посад, 17 лютого 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення його на посаду інспектора охоронного нагляду. Однак заяву задоволено не було, а 18 лютого 2015 року позивача звільнено з посади інспектора базового нагляду у зв'язку зі скороченням штату працівників, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що звільнення проведено з порушенням норм трудового законодавства, зокрема, відповідач не врахував його переважне право залишення на роботі й не запропонував всі наявні на підприємстві вакансїї, які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Посилаючись на те, що відповідач порушив його права при звільненні, чим завдав моральних страждань, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5 просить рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення попередніх судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, з урахуванням положень ст. ст. 40, 42 КЗпП України, виходили з того, що звільнення відповідача з посади було здійснено з дотриманням вимог чинного трудового законодавства, оскільки було встановлено, що у зв'язку зі змінами у штатному розкладі підприємства, які були зумовлені зменшенням обсягу робіт на підприємстві, наказом від 10 грудня 2014 року № 001/95, зі штатного розкладу виключена посада інспектора базового нагляду, позивач за 2 місяці до звільнення був ознайомлений із відповідним наказом, станом на дату звільнення ОСОБА_4, у відповідача не було вакантних посад для переведення позивача за його згодою на іншу роботу, а наявність дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни, яке у встановленому законом порядку не оскаржено і не знято, не надає позивачу переважного права на залишення на роботі.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якого діє ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 06 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.