Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Хопти С.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до редакції Кролевецької районної газети "Кролевецький вісник" про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2016 року,

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним вище позовом, у якому просив стягнути з Кролевецької районної газети "Кролевецький вісник" заподіяну йому моральну шкоду у розмірі 6 500 грн.

Позов мотивований тим, що він є інспектором Сумської області з охорони навколишнього середовища й до нього часто звертаються дорослі і діти з питання відпочинку на водоймах району, любительського і спортивного рибальства.

Протягом 2015 - 2016 років він неодноразово звертався до головного редактора Кролевецької районної газети "Кролевецький вісник" із питань щодо публікації в газеті правил рибальства на водоймах, однак його звернення головним редактором ОСОБА_4 були проігноровані.

15 вересня 2015 року він звернувся до голови Кролевецької районної державної адміністрації Сумської області з письмовою заявою про публікацію згаданої вище статті та отримав відповідь, у якій йому рекомендовано звернутись до суду.

10 червня 2016 року він звернувся з письмовою заявою до Кролевецької районної ради Сумської області і 06 липня 2016 року отримав листа з редакції Кролевецької районної газети "Кролевецький вісник", у якому йому повідомлялось про те, що матеріал щодо питання любительської риболовлі буде опублікований у районній газеті від ІНФОРМАЦІЯ_1 року НОМЕР_1. Після отримання листа він розповсюдив вказану в ньому інформацію серед любителів риболовлі та інших заінтересованих у цьому питанні осіб.

Однак у номері НОМЕР_1 районної газети "Кролевецький вісник" ІНФОРМАЦІЯ_1 року інформації щодо риболовлі опубліковано не було, цим принижено його честь та гідність, через що він дуже хвилювався, переніс нервовий стрес.

Вважає, що такими діями редакції Кролевецької районної газети "Кролевецький вісник" йому заподіяно моральну шкоду, яку просив стягнути з відповідача на його користь.

Рішенням Кролевецького районного суду Сумської області від 17 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з його недоведеністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що ОСОБА_3, який є громадським інспектором з охорони довкілля, 08 червня 2016 року звернувся до голови Кролевецької районної ради ОСОБА_5 щодо наведення порядку на водоймах у літній період із пропозицією надрукувати в місцевій газеті "Кролевецький вісник" правила любительського лову на водоймах України.

Листом від 06 липня 2016 року редакція газети "Кролевецький вісник", повідомила ОСОБА_6, що такий матеріал буде опублікований згідно з планами редакції у номері від ІНФОРМАЦІЯ_1 року НОМЕР_1.

Проте, у газеті "Кролевецький вісник" від ІНФОРМАЦІЯ_1 року НОМЕР_1 матеріал щодо любительської риболовлі не був опублікований, замість нього опублікували матеріал позачергової сесії районної ради. Матеріал, який підготовлений до друку співробітниками редакції відносно ловлі риби, був опублікований у номері від 05 серпня 2016 року № 32.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3 посилався на те, що серед любителів рибалки він розповсюдив інформацію про публікацію правил любительського лову у газеті "Кролевецький вісник" у номері від ІНФОРМАЦІЯ_1 року НОМЕР_1. Оскільки така інформація виявилась неправдивою, була принижена його честь та гідність і він зазнав нервового стресу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої, порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а, також на спростування цієї інформації.

Статтями 201, 297, 299 ЦК України передбачено, що кожному гарантовано право на повагу до його гідності та честі, недоторканність ділової репутації фізичної особи,-а також . судовий захист цього права.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яке полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) судам роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм, змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності (ст. 212 ЦПК України), встановив, що редакція газети "Кролевецький вісник" не поширювала відносно позивача недостовірної інформації, яка б принижувала його честь та гідність, ділову репутацію. Оспорювана інформація була повідомлена лише йому особисто, позивач сам її поширив.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з цими висновками щодо їх оцінки.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кролевецького районного суду Сумської області від 17 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 20 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.