Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,

суддів: Загороднього А.Ф., Заїки М.М.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС), Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі

за касаційними скаргами ГУ ДФС та ДПІ на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив:

визнати нечинним та скасувати наказ ДФС "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року" від 17 грудня 2015 року № 987 (далі - наказ № 987) в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності (підпункт 2.6 пункту 2);

визнати нечинним та скасувати наказ ДФС "Про звільнення ОСОБА_1" від 20 січня 2016 року № 75-о (далі - наказ №75-о) за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП (322-08) );

поновити його на посаді начальника ДПІ;

стягнути з ДПІ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ним не допущено неналежного виконання службових обов'язків, оскільки у період, за який він притягується до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків, організацію роботи та контролю, а саме жовтень 2015 року, у нього було три робочі дні, в інші дні він був тимчасово непрацездатним. Крім того, в оскаржуваних наказах не зазначено яке саме порушення він допустив, а вказані в наказах формулювання неналежного виконання ним службових обов'язків не підпадають під ознаки одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано підпункт 2.6 пункту 2 наказу № 987 та наказ № 75-о. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДПІ. Стягнуто з ДПІ на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 15 524,28 грн. Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДПІ та стягнення з ДПІ на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4059,71 грн.

У касаційних скаргах відповідачі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. Зазначають, що приймаючи оскаржувані накази та звільняючи позивача, вони діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Перевіривши доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг.

Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено наступне.

На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 працював на посаді начальника ДПІ.

Відповідно до листка непрацездатності серії АГЧ № 449923 позивач у період з 28 вересня 2015 року по 28 жовтня 2015 року був тимчасово непрацездатним.

Наказом № 987, зокрема, зобов'язано керівників Головних управлінь в областях, м. Києві та Центрального офісу, митниць ДФС забезпечити ефективну організацію роботи територіальних органів щодо виконання визначених Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" (80-19) , постановами та розпорядженнями Кабінету Міністрів України, розпорядчими документами ДФС завдань та здійснення належного контролю за дотриманням податкового та митного законодавства; посилити персональну відповідальність керівного складу підпорядкованих органів ДФС за виконання доведених індикативних показників.

Підпунктом 2.6 пункту 2 зазначеного наказу встановлено, що на підставі статей 147, 148, 149 КЗпП заслуговує на звільнення з займаної посади начальник ДПІ ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов'язків, організацію роботи та контролю у жовтні 2015 року, у частині невідпрацювання підприємств, які задіяні у резонансних схемах ухилення від оподаткування та сформували схемний податковий кредит, допущення формування "схемного" податкового кредиту суб'єктами господарювання спеціального режиму оподаткування, що призвело до порушення вимог наказу ДФС "Про забезпечення комплексного контролю податкових ризиків з ПДВ" від 28 липня 2015 року № 543 (v0543872-15) (далі - наказ № 543) та розпорядження ДФС "Про аналіз показників роботи суб'єктів господарювання - виробників та переробників сільськогосподарської продукції" від 18 вересня 2015 року № 288 (далі - розпорядження № 288). Підстава: подання Координаційно-моніторингового департаменту від 25 листопада 2015 року № 3941/99-99-20-02-18, пояснення ОСОБА_1 від 24 листопада 2015 року.

З вказаного подання Координаційно-моніторингового департаменту вбачається, що ДПІ: не забезпечено відпрацювання підприємств, які заподіяні у резонансних схемах ухилення від оподаткування та сформовано 62,2 млн грн схемного податкового кредиту; на низькому рівні організовано роботу з відпрацювання СГ "вигодонабувачів", які скористались "схемним" податковим кредитом у резонансних схемах ухилення від оподаткування на суму 11,2 млн грн; потребує покращення стан організації роботи з недопущення формування "схемного" податкового кредиту СГ спеціального режиму оподаткування; встановлено приріст обсягів податкового кредиту, сформованого постачальниками ймовірно ризикових послуг; за результатами аналізу показників ЄРПН за серпень-жовтень 2015 року 130,9 млн грн ймовірного схемного податкового кредиту сформовано підприємствами без їх купівлі, імпорту та/або відсутності землі, працівників та основних засобів для вирощування (надання послуг); у серпні - жовтні 2015 року значні обсяги податкового кредиту сформовано підприємствами спеціального режиму оподаткування, які неодноразово доводились для відпрацювання з причин реалізації товарів (робіт, послуг) без їх купівлі, імпорту та/або відсутності землі, працівників та основних засобів для вирощування (надання послуг); залишаються невідпрацьованими значні обсяги "схемного" податкового кредиту СГ "вигодонабувачів" (197,4 млн грн).

Наказом № 75-о за неналежне виконання службових обов'язків, організацію роботи та контролю в жовтні 2015 року, зокрема, в частині невідпрацювання підприємств, які задіяні у резонансних схемах ухилення від оподаткування та сформували схемний податковий кредит, допущення формування "схемного" податкового кредиту суб'єктами господарювання спеціального режиму оподаткування, що призвело до порушення вимог наказу № 543 (v0543872-15) та розпорядження № 288 на підставі статей 147, 148, 149 КЗпП ОСОБА_1 звільнено з посади начальника ДПІ за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП (підстава: наказ № 987, пояснення ОСОБА_1 від 24 листопада 2015 року № 9112/8/10-13-20-26).

За правилами пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України трудовий договір може бути розірвано з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Одноразове грубе порушення службових обов'язків є самостійною підставою для припинення трудового договору, а тому суб'єкт владних повноважень повинен був визначити у чому конкретно полягає одноразове грубе порушення трудових обов'язків з боку позивача.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

За таких обставин, одноразове грубе порушення трудових обов'язків має оціночний характер та підлягає застосуванню як підстава звільнення за наявності певних законодавчо визначених умов.

Так, одноразове грубе порушення трудових обов'язків службовою особою органів ДФС, якій присвоєно спеціальне звання, як підстава розірвання трудового договору з ініціативи власника уповноваженого ним органу, має місце тоді, коли грубе порушення трудових обов'язків є одноразове, а не тривале, системне, що може бути підставою для звільнення за інших підстав. Разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі, вчинену саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків тривале, неналежне керівництво роботою установи, ослаблення контролю за роботою підлеглих тощо.

Частиною другою статті 71 КАС передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення - звільнення з підстави одноразового грубого порушення трудових обов'язків, відповідач не навів у наказі про звільнення конкретного одноразового грубого порушення позивачем трудових обов'язків. В наказі № 75-о міститься посилання на неналежне виконання службових обов'язків, організацію роботи та контролю в жовтні 2015 року, зокрема, в частині невідпрацювання підприємств, які задіяні у резонансних схемах ухилення від оподаткування та сформували схемний податковий кредит, допущення формування "схемного" податкового кредиту суб'єктами господарювання спеціального режиму оподаткування, що призвело до порушення вимог наказу № 543 (v0543872-15) та розпорядження № 288, а ознака грубості одноразового порушення трудових обов'язків конкретного працівника, з огляду на подані докази, не встановлена.

Крім того, як встановлено судами, перевірявся стан роботи ДФС та її територіальних органів у жовтні 2015 року, тобто у період тимчасової непрацездатності позивача.

Таким чином, суди обґрунтовано врахували, що тимчасова непрацездатність позивача унеможливлювала виконання ним роботи за трудовим договором із поважних причин і на законних підставах звільняла його від виконання трудових обов'язків та відповідальності за їх невиконання.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків про визнання протиправними та скасування підпункту 2.6 пункту 2 наказу № 987, наказу № 75-о, а також поновлення позивача на займаній посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у відповідності до статті 235 КЗпП та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

За правилами статті 224 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційних скарг висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційних скарг.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційні скарги Головного управління ДФС у Київській області та Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .