761/30357/14-ц Про закриття виконавчого провадження та надання копій документів - 06.09.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 на бездіяльність старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шеремета Олександра Вікторовича, заінтересована особа - ОСОБА_5, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаною вище скаргою, в якій просила визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві) Шеремета О.В. щодо не розгляду її заяви про закриття виконавчого провадження та надання копій документів від 22 липня 2016 року, зобов'язавши невідкладно закінчити виконавче провадження щодо виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року № 761/30357/14-ц у зв'язку з його повним виконанням та скласти відповідний процесуальний документ із наданням їй його копії.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що Шевченківським районним судом м. Києва 18 грудня 2014 року ухвалено заочне рішення, яким зобов'язано її (ОСОБА_3) надати ОСОБА_6 комплект ключів від дверей квартири АДРЕСА_1 для безпосереднього доступу до вказаної квартири, вселено ОСОБА_5 до зазначеного житлового приміщення.

Вимогу державного виконавця від 06 липня 2016 року № 775/32 про добровільне виконання рішення суду вона виконала, про що було складено відповідний акт від 21 липня 2016 року.

22 липня 2016 року вона звернулась до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві з заявою, в якій просила закрити (закінчити) виконавче провадження про примусове виконання виконавчою листа про вселення ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку з його повним виконанням, про що надати відповідну копію постанови.

Станом на 01 серпня 2016 pоку старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Шереметом О.В. вказану заяву розглянуто не було, чим порушено її права, як сторони виконавчого провадження.

Посилаючись на наведені вище обставини, ОСОБА_3 просила скаргу задовольнити.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року, у задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити її скаргу.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 29 квітня 2016 року старшим державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві Шереметом О.В. у виконавчому провадженні № 50980341 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 761/30357/14-ц, виданого 11 квітня 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва про вселення ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_1 та надано ОСОБА_3 строк для добровільного виконання рішення суду.

Про примусове вселення ОСОБА_5 державним виконавцем 21 липня 2016 року складено відповідний акт.

Після проведення виконавчих дій ОСОБА_5 не змогла потрапити до приміщення згаданої вище квартири у зв'язку з блокуванням замка, про що було повідомлено державного виконавця та 22 липня 2016 року останнім складено відповідну скаргу згідно з вимогами ч. 6 ст. 79 Закону України "Про виконавче провадження", винесено та направлено сторонам виконавчого провадження повторну вимогу про добровільне виконання рішення суду про вселення. У разі невиконання вимоги повідомлено про дату примусового вселення - 08 вересня 2016 pоку о 10 год. 00 хв.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби.

У ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Сулами встановлено, що 21 липня 2016 року під час виконання виконавчих дій щодо примусового вселення ОСОБА_5 були присутні представник поліції, стягувач ОСОБА_5 та її представники, боржник ОСОБА_3 та її представник і двоє понятих, а також була присутня голова ОСББ "СКІФ" Канун М.М. Разом із тим, під час проведення вказаної виконавчої дії сторонніми особами та стороною боржника мало місце перешкоджання вселенню ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1. Стягувачці було передано боржницею ключі лише від вхідних дверей до квартири № 33 та до нижнього замка дверей до частини позаквартирного коридору.

За результатами виконання виконавчого листа № 761/30357/14-ц. державним виконавцем 21 липня 2016 року складено акт, відповідно до якого забезпечено входження та перебування у квартирі стягувача ОСОБА_5 та її представника.

Однак, відповідно до заяви стягувачки до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, після проведення виконавчої дії вона та її представники не змогли відчинити двері вищевказаної відокремленої цегляною перегородкою частини позаквартирного коридору, за якою знаходиться квартира № 33, оскільки нижній замок був блокований із середини і ключ у замку не прокручувався, про що було повідомлено державного виконавця.

Таким чином, судом установлено, що державним виконавцем не здійснено фактичне виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим листом, виданим 11 квітня 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва, про вселення ОСОБА_5 саме в квартиру АДРЕСА_1, а складений ним акт від 21 липня 2016 року щодо виконання рішення суду був передчасним.

За змістом ч. ч. 1, 2, 6 ст. 79 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець перевіряє виконання рішення про вселення стягувача на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання боржником рішення державний виконавець виконує його примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 89 цього Закону. Виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня надходження до державного виконавця відповідної заяви стягувача.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності (ст. 212 ЦПК України), встановивши фактичні обставини, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, встановивши, що державний виконавець діяв відповідно до вимог закону, оскільки фактичного та повного виконання судового рішення не відбулось, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з цими висновками щодо їх оцінки.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.