Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Кадєтової О.В., Ізмайлової Т.Л., Карпенко С.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення про реєстрацію знака для товарів та послуг, недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, за касаційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року,

В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 15 серпня 2006 року ТОВ "Стара Фортеця Трейдінг" видано Свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2" за 29, 30, 31 та 43 класами МКТП. 27 липня 2015 року дію свідоцтва продовжено та отримано нове свідоцтво № НОМЕР_2.

Позивач вказує, що 29 липня 2015 року придбав майнові права на цей знак для товарів та послуг та ці відомості опубліковані.

Також, 01 березня 2012 року між ТОВ "Стара Фортеця Трейдінг" та ТОВ "Фаетон-С" укладено ліцензійний договір на використання цього знаку із терміном дії договору до 01 березня 2016 року.

В свою чергу, 12 квітня 2010 року зареєстровано знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" на посвідчення чого ОСОБА_2 видане Свідоцтво України на знак для товарів і послуг НОМЕР_3 за 43 класу МКТП.

ОСОБА_1 вважає, що зазначена обставина порушує його права та інтереси, оскільки знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1" є схожим із знаком, права на які належать йому та який зареєстрований раніше, а відтак цей знак не може перебувати під правовою охороною. Державна служба інтелектуальної власності України при встановленні правової охорони неповно з'ясувала ці обставини та неправомірно видала свідоцтво.

Рішенням Соломянського районного суду м.Києва від 13 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним рішення Державної служби інтелектуальної власності України за заявкою m200820544 від 19 листопада 2008 року про реєстрацію знаку для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Визнано недійсним Свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4 від 12 квітня 2010 року, виданого ОСОБА_2

Зобов'язано Державну службу інтелектуальної власності України внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів та послуг про визнання Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4 від 12 квітня 2010 року недійсним та опублікувати відповідні відомості в офіційному бюлетені "Промислова власність".

У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення попередніх судів та вирішити питання по суті, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення попередніх судів ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що рішення Державної служби інтелектуальної власності України за заявкою m200820544 від 19 листопада 2008 року на знак для товарів та послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", суперечить закону, оскільки висновком судової експертизи встановлено невідповідність цього знаку умовам, за яких йому могла бути встановлена правова охорона. Судамитакож не установлено підстав для застосування строків позовної давності.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків попередніх судів не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться за межами компетенції суду касаційної інстанції, не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 2 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судових рішень без змін, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 2 ст. 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.