Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року,

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_4, 10 років 4 місяці працювала в умовах, які характеризувались перевищенням граничного допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища.

У березні 2016 року рішенням ЛЕК Українського науково-дослідницького інституту промислової медицини № 003 їй було встановлено професійне захворювання, а саме, хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої другої стадії, емфізема легень першої другої стадії), група В, ЛН першого-другого ступеня, яке відповідно до даних індивідуальної СГХ умов праці від 27 жовтня 2015 року № Ф-2/2-11-3/4612, виданого Головним державним санітарним лікарем м. Кривого Рогу, Криворізького та Широківського районів, виникли з вини роботодавця.

Крім того, за фактом професійного захворювання було проведено розслідування комісією створеної на підприємстві, про що був складений акт розслідування від 04 травня 2016 року, де вказано, що позивач підпадала під вплив шкідливих та несприятливих факторів, умови праці учня машиніста конвеєра, машиніста конвеєра, відносяться до 3 класу 2 ступеня шкідливості, аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3: з вмістом кристалічного кремнію діоксину у пилу від 10 % до 70 % - 4,8 (при гранично допустимій до 2,0).

Згідно з медичним висновком МСЕК від 12 липня 2016 року серії 12 ААА № 043014 позивачу була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 15 % з 04 липня 2016 року з переглядом у 2017 році.

Виходячи з характеру захворювань позивачки вона не має змоги вести звичайний спосіб життя, повинна приймати ліки, їй важко виконувати будь яку роботу по господарству, вона страждає задишкою, кашлем, відчуває постійний біль та важкість у грудній клітині, головний біль, слабкість, швидко втомлюється, що порушує її нормальні життєві зв'язки. Виходячи з тривалості роботи у відповідача, просить стягнути з відповідача 290 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, без урахування податків та обов'язкових платежів.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В інший частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), виходили з доведеності позовних вимог та дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами склалися трудові правовідносини, а оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги про те, що визначаючи розмір відшкодування суди не в повній мірі виходили із засад справедливості та виваженості, а також про те, що позивачу було відомо про наявність шкідливих умов праці на підприємстві та перевищення гранично допустимих нормативів, та недбалого ставлення позивача до свого здоров'я не знайшли свого підтвердження та спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами установлено, що актом розслідування хронічного професійного захворювання позивачу ОСОБА_4 встановлено хронічне професійне захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В, ЛН першого-другого ступеня. Позивачу було встановлено 15 % втрати професійної працездатності з 04 липня 2016 року з переглядом у 2017 році.

Виробничими факторами, що спричинили захворювання є шкідливі, напружені умови праці: виробнича загальна транспортно-технологічна вібрація та аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони в параметрах, що перевищували гранично допустимі. Шкідливі умови праці ПАТ відносилися до 3 класу 2 ступеня шкідливості. Позивач працював у вказаних шкідливих умовах на виробничому об'єднанні ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" 10 років 4 місяців.

Встановлена вина роботодавця в пошкодженні здоров'я позивача та рекомендовано згідно з п.п. 16-18 акта застосування заходів по зменшенню рівня впливу шкідливих факторів, та важкості праці.

Висновком МСЕК від 12 липня 2016 року позивачу встановлено первинно втрата працездатності 15 % з переглядом у 2017 році.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04 травня 2016 року встановлена причина професійного захворювання - виробнича загальна транспортно-технологічна вібрація та аерозоль переважно фібро генної дії у повітрі робочої зони в параметрах, що перевищували гранично допустимі. Шкідливі умови праці ПАТ віднесені до 3 класу 2 ступеня шкідливості.

Доводи представника відповідача на те, що позивач добровільно працювала тривалий час у шкідливих умовах праці та саме її дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному, оскільки згідно з актом причин виникнення хронічного професійного захворювання від 04 травня 2016 року причиною професійного захворювання позивача є її робота, зокрема на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

Посилання на те, що ПАТ "Кривбасзалізрудком" забезпечував позивача засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої шкоди за умови доведеності такої шкоди.

При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці" й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.

Так, судами встановлено, що роботодавцем було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а норми ст. 14 Закону України "Про охорону праці" передбачають обов'язки працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці та жодним чином не регламентують його дій у випадку порушення нормативно-правових актів з охорони праці роботодавцем.

Доводи скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем також не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги закону й нести відповідальність в установленому законом порядку за їх невиконання.

У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року (v001p710-04) зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

З положень ст. 3 Конституції України випливає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Під час обґрунтування розміру моральної шкоди судами взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) з подальшими змінами "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.

Так, внаслідок отриманого професійного захворювання позивач не має змоги вести звичайний спосіб життя, повинна приймати ліки, їй важко виконувати будь яку роботу по господарству, вона страждає задишкою, кашлем, відчуває постійний біль та важкість у грудній клітині, головний біль, слабкість, швидко втомлюється, що порушує її нормальні життєві зв'язки.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.