Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М.,

розглядаючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності,

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим касаційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2017 року.

Клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження можна визнати поважними.

Разом з цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду касаційним судом, оскільки заявник має сплатити судовий збір відповідно до розмірів ставок судового збору, встановлених ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3574-VI, в редакції Закону України від 22 травня 2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" (484-19) (далі - Закон), який набрав чинності 01 вересня 2015 року, та згідно якого ставка судового збору за подачу касаційної скарги на рішення суду складає 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.п. 11, 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (v0010740-14) , розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК). Ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, і саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті.

Виходячи з того, що із поданої касаційної скарги та копій оскаржуваних судових рішень не вбачається ціни позову станом на день його подання щодо вимог майнового характеру (визнання квартири приватною власністю), неможливо встановити правильність сплати судового збору в розмірі 1 536 грн, а тому заявник касаційної скарги має підтвердити відповідність сплаченого судового збору належними доказами (позовна заява з визначеною ціною позову, ринкова вартість квартири в певній місцевості, її грошова оцінка, експертний висновок тощо), та у разі сплати судового збору не у повному розмірі, доплатити відповідну суму і надати оригінал квитанції про оплату.

Судовий збір за подачу касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ повинно бути перераховано або внесено до УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31212253700007, КЕКД 22030103, символ звітності банку: 253.

Згідно приписів ч. 2 ст. 328 ЦПК України у разі надходження касаційної скарги, не оформленої відповідно до вимог, встановлених статтею 326 цього Кодексу, або у разі несплати судового збору, вона залишається без руху з наданням строку для усунення недоліку.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для підтвердження відповідності сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 121, 325, 326, 328 ЦПК України,

Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2017 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Донецької області від 19 липня 2017 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без руху та надати для усунення вказаного недоліку строк, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог суду, касаційна скарга буде визнана неподаною й повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.