Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого: Штульман І.В. (доповідач),

суддів: Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й., -

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області, треті особи - Новоселицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, ОСОБА_3, про визнання незаконними дій, зобов'язання до вчинення певних дій та скасування акту, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року, -

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області про визнання незаконними дій, зобов'язання до вчинення певних дій та скасування акту.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року залучено до участі у даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Новоселицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області та ОСОБА_3

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано незаконними дії відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області щодо складання акту опису й арешту майна - автомобіля марки КІА RIO, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, від 7 лютого 2014 року. Скасовано акт опису й арешту майна - автомобіля марки КІА RIO, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, сірого кольору, кузов № НОМЕР_2, від 7 лютого 2014 року. Визнано незаконними дії відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області щодо передачі на відповідальне зберігання зазначеного автомобіля ОСОБА_3 Зобов'язано відповідача передати вказаний автомобіль на відповідальне зберігання відповідно до акту опису й арешту майна від 25 травня 2012 року ОСОБА_2

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано акт опису й арешту майна - автомобіля марки КІА RIO, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, сірого кольору, кузов № НОМЕР_2, від 7 лютого 2014 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року та залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року.

Відділом державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, відповідач просить таку залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у відділі державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області на виконанні знаходиться виконавче провадження ВП № 31559953 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а/2470/1590, виданого 9 лютого 2012 року Чернівецьким окружним адміністративним судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області боргу в розмірі 89479,34 гривень.

В процесі примусового виконання зазначеного виконавчого листа державним виконавцем було проведено опис й арешт майна боржника ОСОБА_2, а саме: автомобіля марки КІА RIO, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, сірого кольору, кузов № НОМЕР_2, про що 25 травня 2012 року складено відповідний акт, автомобіль був переданий на відповідальне зберігання позивачеві.

Згодом було проведено оцінку вказаного автомобіля, передано його на реалізацію, реалізовано та передано новому власнику - ОСОБА_3

Не погоджуючись з такими діями відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області, ОСОБА_2 у травні 2013 року звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій та скасування протоколу проведення аукціону з реалізації арештованого майна.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі № 824/1120/13-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконними дії відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області щодо ненаправлення ОСОБА_2 копії експертної оцінки його майна - автомобіля марки КІА RIO, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Визнано незаконними дії відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області щодо направлення до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області документів для проведення тендеру між спеціалізованими торгівельними організаціями щодо права проведення аукціону з реалізації зазначеного автомобіля. Скасовано протокол № 2613036 від 15 травня 2013 року проведення аукціону по реалізації майна Лот № 2 автомобіля марки КІА RIO, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, сірого кольору, кузов № НОМЕР_2.

5 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області із заявою про вчинення виконавчих дій, просив вилучити вказаний автомобіль у ОСОБА_3, провести в його присутності опис та арешт цього майна й передати йому на відповідальне зберігання. Однак відповіді не отримав.

26 грудня 2013 року представник ОСОБА_2 звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області із адвокатським запитом, у якому просив повідомити про місцезнаходження зазначеного автомобіля та у кого такий перебуває на зберіганні.

Листом від 27 грудня 2013 року (вих. № 5543) відділ державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області зобов'язав ОСОБА_3 представити вказаний автомобіль на 17 січня 2014 року для вирішення питання щодо призначення відповідального зберігача.

Згідно акту державного виконавця від 17 січня 2014 року ОСОБА_3 зазначений транспортний засіб не представив, надавши при цьому свої пояснення щодо добросовісності набуття права власності на нього.

6 лютого 2014 року ОСОБА_3 подав до відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області заяву, в якій просив вирішити питання про повернення коштів, сплачених ним за автомобіль. Також надав вказаний автомобіль для опису та арешту й просив призначити його відповідальним зберігачем.

7 лютого 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області проведено опис й арешт майна боржника, а саме: автомобіля марки КІА RIO, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, сірого кольору, кузов № НОМЕР_2, про що складено відповідний акт. Відповідальним зберігачем даного автомобіля призначено ОСОБА_3

Постановою відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області від 8 лютого 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження на зазначений транспортний засіб накладено арешт і заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_2

Також судами встановлено, що рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 10 лютого 2014 року у справі № 2-230/2014, яке на час розгляду справи не набрало законної сили, ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_3 про витребування вказаного автомобіля із чужого незаконного володіння.

Не погоджуючись з діями відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області щодо складання акту опису й арешту майна від 7 лютого 2014 року, та самим актом, а також із тим, що автомобіль було передано на зберігання ОСОБА_3, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані позивачем дії та рішення вчинені суб'єктом владних повноважень з порушенням законодавства, яке регулює спірні правовідносини; без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); не добросовісно та не розсудливо.

Суд апеляційної інстанції скасував рішення першої інстанції, дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14) (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 606-XIV (606-14) ).

Як зазначено у статті 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За приписами частини 1 статті 6 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 8 Закону № 606-XIV сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону № 606-XIV, яка визначає обов'язки і права державних виконавців, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За пунктом 5 частини 3 статті 11 вказаного Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону № 606-XIV, яка врегульовує права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження, сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Як встановлено судами, ні ОСОБА_2, який є боржником у вказаному виконавчому провадженні, ні Новоселицьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, яка є стягувачем у цьому ж виконавчому провадженні, відділом державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області, всупереч положенням закону, не було повідомлено про вчинення 7 лютого 2014 року виконавчих дій, які полягали у проведенні опису й арешту майна - автомобіля марки КІА RIO, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1, сірого кольору, кузов № НОМЕР_2, що належить боржнику.

Акт опису й арешту майна від 7 лютого 2014 року не підписаний боржником та стягувачем, в ньому відсутня відмітка про відмову їх від підпису.

Отже, оскільки позивача було позбавлено права брати участь у провадженні виконавчих дій, давати свої пояснення, висловлювати доводи й міркування, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди дійшли вірного висновку щодо незаконності складання відповідачем акту опису й арешту майна від 7 лютого 2014 року, що є підставою для його скасування.

При цьому суд касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду щодо відмови ОСОБА_2 в задоволенні решти позовних вимог. Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що майно, на яке накладено арешт державним виконавцем у процесі здійснення виконавчого провадження, може передаватися на зберігання як боржнику, так і іншим особам, й чинне законодавство не містить обмежень щодо кола таких осіб.

Так, відповідно до частин 1, 2, 5 статті 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

За правилами частини 1 статті 59 Закону № 606-XIV майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині 8 статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Згідно з підпунктами 4.2.1, 4.2.6 пункту 4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (z0489-12) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника, крім іншого, повинні бути вказані прізвище, ім'я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання. У разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою державного виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім'я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім'я та по батькові нового зберігача. Постанова підписується державним виконавцем. У постанові робиться попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія акта опису та арешту майна.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право на проведення опису майна боржника та накладення на нього арешту, про що складає акт опису й арешту майна, в якому, зокрема, зазначається особа, якій передається арештоване майно на зберігання. При цьому чинне законодавство не містить обмежень щодо кола осіб, які можуть бути призначені зберігачами майна, на яке накладено арешт. А у випадку, якщо в подальшому виникає потреба у передачі арештованого майна на зберігання іншій особі, це майно передається за постановою державного виконавця.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи та висновків апеляційного суду про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Щодо посилань ОСОБА_2 на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги відповідача норм процесуального права, то у відповідності до вимог частини 2 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Новоселицького районного управління юстиції Чернівецької області, треті особи - Новоселицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області, ОСОБА_3, про визнання незаконними дій, зобов'язання до вчинення певних дій та скасування акту - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.