Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Вербицької О.В., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року

у справі № 815/3654/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІРІМ-ОПТ"

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "КІРІМ-ОПТ" (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - Інспекція) про скасування податкових повідомлень-рішень:

- від 20 березня 2015 року № 0003061502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 18 794 560, 00 грн.;

- від 20 березня 2015 року № 0003071502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 031 810 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 257 953 грн.

- від 15 квітня 2015 року № 0005051502, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 18 794 560, 00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року, скасовано податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2015 року № 0003061502, № 0003071502, від 15 квітня 2015 року № 0005051502.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Письмові заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 20 лютого 2015 року № 783/15-52-15-02, згідно з яким позивачем порушено вимоги пункту 6 розділу ІІІ наказу Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року № 678 "Про затвердження форми та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (z2094-13) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 грудня 2013 року за № 2094/24626 (z2094-13) , що виразилось у завищенні позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 18 794 560, 00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті платником податку до бюджету за підсумками грудня 2014 року в сумі 1 031 810, 00 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем наведеного підзаконного акта ґрунтуються на тому, що Товариством при формуванні даних декларації з податку на додану вартість за грудень не враховано результатів перевірки, оформленої актом від 20 січня 2015 року № 11/11-23-15-01/38857964 та не відображено в рядку 21.3 декларації (зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу) у сумі 19 826 370 грн. та не відкориговані показники поданої податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року шляхом подання нової звітної декларації.

На підставі вказаного акта Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2015 року:

- № 0003061502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 18 794 560, 00 грн.

- № 0003071502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 031 810, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 257 953, 00 грн.

Крім того Інспекцією проведено перевірку Товариства, за результатами якої складено акт перевірки від 20 березня 2015 року № 1510/15-52-15-02, згідно яз яким позивачем порушено вимоги підпункту 8 пункту 5 розділу ІІІ наказу Міністерства фінансів України № 966 від 23.09.2014 року "Про затвердження форми та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" (z1267-14) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14жовтня 2014 року за № 1267/26044 (z1267-14) , внаслідок чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року на суму 18 794 560, 00 грн.

В ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено, що підприємством не було враховано результати перевірки, оформленої актом від 20 лютого 2015 року № 783/15-52-15-02 та не відображено в рядку 21.3 декларації (зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу) у сумі 18 794 560, 00 грн. та не відкориговані показники поданої податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року шляхом подання нової звітної декларації.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2015 року № 0005051502, яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 18 794 560,00 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акта перевірки від 20 січня 2015 року № 11/11-23-15-01/38857964 податкові повідомлення-рішення не приймались.

Водночас вказаний акт ґрунтується на встановлених Інспекцією в акті перевірки від 24 липня 2014 року № 3/11-23-22-06/38802517 порушеннях, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту.

На підставі акта перевірки від 24 липня 2014 року № 3/11-23-22-06/38802517 прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2014 року № 0000012206 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 18 397 014, 00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомлення-рішенням, Товариство оскаржило його в судовому порядку, за результатами якого відкрито провадження в адміністративній справі № 815/5551/14.

Разом з тим, на думку відповідача, позивач мав у наступних податкових періодах при поданні звітності з податку на додану вартість враховувати зменшені на підставі названого вище податкового повідомлення-рішення суми залишку від'ємного значення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач обґрунтовано не враховував при формуванні даних податкового обліку результатів попередніх актів перевірок, оскільки грошові зобов'язання, визначені на підставі актів перевірок були неузгодженими.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачно, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 цього Кодексу якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Зі змісту пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України слідує, що реалізація обов'язку контролюючого органу щодо визначення суми грошових зобов'язань або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків відбувається шляхом прийняття цим органом відповідного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Крім того, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, правові наслідки зменшення контролюючим органом платнику податку від'ємного значення суми податку на додану вартість наступають лише з моменту закінчення процедури адміністративного або судового оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення. З огляду на той факт, що за встановленим чинним законодавством механізмом розрахунку суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість впливає на розмір суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, відповідне коригування від'ємного значення суми податку на додану вартість у податковій звітності має також відбуватись лише після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження.

Таким чином, оскільки суми грошового зобов'язання, визначені на підставі податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2014 року № 0000012206, були неузгодженими на час проведення контрольних заходів, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про помилковість висновків відповідача щодо обов'язку позивача включати такі суми до декларації з податку на додану вартість в наступних звітних податкових періодах до моменту набрання законної сили судовим рішенням у справі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.