Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року по справі № 820/748/16 за позовом ОСОБА_1 до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Реєстраційної служби Лозівського міського управління юстиції про визнання дій незаконними, -

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Реєстраційної служби Лозівського міського управління юстиції в якому просив: визнати незаконними дії особи з назвою "Лозівська об'єднана державна податкова інспекція головного управління ДФС в Харківській області" (Код ЄДРПОУ 39900355) щодо складення вимоги № Ф-94 від 09.11.2015 року, у зв'язку з відсутністю у останньої відповідного обсягу повноважень; скасувати державну реєстрацію особи з назвою "Лозівська об'єднана державна податкова інспекція головного управління ДФС в Харківській області" (Код ЄДРПОУ 39900355) як таку, що проведена на підставі не чинних установчих документів з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) ; судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 8 липня 2016 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало те, що ОСОБА_1 до апеляційної скарги не доданий документ про сплату судового збору, що є порушенням ч. 6 ст. 187 КАС України. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 8 липня 2016 року роз'яснено позивачу, що недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом направлення до Харківського апеляційного адміністративного суду оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 1212,64 грн., який визначений на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 та абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26 липня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 червня 2016 року по справі № 820/748/16 повернута позивачу з підстав невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач подав апеляційну скаргу з порушенням вимог ч.6 ст. 187 КАС України, а саме без сплати судового збору. У зв'язку з тим, що станом на 26.07.2016 р. документів на виконання ухвали суду від 14.06.2016 р. не надходило, вважаючи, що недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк не усунуті суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1.

Відповідно до вимог частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір ставки судового збору становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно абз.2 ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) станом на 01.01.2016 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1378 грн., а тому апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду в розмірі 1378 грн.

Судом встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем заявлені дві вимоги немайнового характеру про визнання незаконними дій та скасування державної реєстрації юридичної особи.

Таким чином, при поданні даної апеляційної скарги судовий збір повинен сплачуватися у розмірі 606,32 грн. (551,20 грн. х 110%) за одну вимогу немайнового характеру, тобто у розмірі 1212,64 грн. (606,32 х 2).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторона, яка подала скаргу, не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, вона повертається заявникові.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки апелянтом не виконані вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не сплачений судовий збір, апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами процесуального права, що підлягає застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновок суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги його не спростовує.

Згідно ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

З позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1212,64 грн. (одна тисяча двісті дванадцять гривень 64 коп.), сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 вересня 2016 року.

Керуючись ст.ст. 160, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1212,64 грн. (одна тисяча двісті дванадцять гривень 64 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м.Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.