Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУНП в Луганській області), ліквідаційної комісії Міловського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області (далі - Ліквідаційна комісія) про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу та компенсацію за невикористану відпустку за касаційною скаргою позивача на судові рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року,

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов'язати ГУ НП в Луганській області поновити його на посаді начальника ізолятора тимчасового тримання Мілоського РВ ГУ МВС в Луганській області, виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15 січня 2016 року, компенсацію за невикористану основну та додаткову відпустки за 2015 рік (з 01.01. по 06.11.2015 року, з 07.11.15 по дату винесення судового рішення), а також грошову виплату за участь в проведенні антитерористичної операції з 19.07. по 31.12.2014 року.

Посилався на незаконність звільнення, порушення порядку накладання дисциплінарного стягнення.

Постановою Луганського адміністративного суду від 21 липня 2016 року позовні вимоги в частині стягнення грошової компенсації за участь у проведенні антитерористичної операції, за невикористану основну та додаткову відпустки за 2015 рік задоволено частково. Стягнуто з Ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_4 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за липень 2014 року 967,70 грн., вересень 2014 року 3733,52 грн., жовтень 2014 року 2967,69 грн., листопад 2014 року 2683,87 грн., грудень 2014 року 5612,95 грн., а всього 15965,73 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. В решті в задоволенні позову вимог відмовлено. Зазначене рішення не переглядалося в апеляційному порядку.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, залишеною без змін Донецьким апеляційним адміністративним судом від 9 серпня 2016 року, адміністративний позов в частині зобов'язання у поновленні на посаді, виплаті грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишено без розгляду з підстав пропуску строків звернення до суду. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем пропущено строки звернення до адміністративного суду і не знайдено підстав для визнання причин пропуску строків поважними.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення, якими позовні вимоги залишено без розгляду за пропуском строків звернення до суду, скасувати з направленням справи для продовження розгляду. Вказує на те, що його не було ознайомлено з наказами про звільнення, не видались копій цих рішень не заважаючи на численні письмові та усні звернення, не ознайомлено з висновком службового розслідування та не видано трудову книжку.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

За приписами частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. При цьому, як зазначено у частині третій цієї норми, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк з дня.

Строки оскарження дисциплінарних стягнень накладених на працівників органів внутрішніх справ встановлені статтею 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (3460-15) . Відповідно до положень цієї норми дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.

Звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліна є одним із видів дисциплінарного стягнення (пункт 8 частини першої статті 12 Дисциплінарного статуту)

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, ОСОБА_5 ознайомлено з наказом ГУ НП в Луганській області від 14 січня 2016 року № 7о/с - 14 січня 2016 року, тобто в день видання, про що свідчить відмітка. В той же час він звернувся до суду з адміністративним позовом лише 3 червня 2016 року, тобто поза межами строків, передбачених чинним законодавством.

Доводи, викладені в клопотанні про визнання причин пропуску строків звернення до суду поважними, обґрунтовано відхилені судами. Зокрема, трудове законодавство, в тому числі Кодекс законів про працю України (322-08) , застосовується лише тоді, коли певні спірні правовідносини не врегульовані спеціальним законодавство або на це вказано в спеціальному законі. Такий висновок ґрунтується на змісті постанови Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року (справа № 21-8а15). Тому посилання позивача на вимоги статті 233 Кодексу законів про працю України, в даному випадку, безпідставні.

При ознайомленні з наказом ГУ НП від 14 січня 2016 року № 7 о/с позивач був ознайомлений і з попереднім наказом від 30 грудня 2015 року № 311, оскільки в ньому були зазначені підстави звільнення - а саме наказ № 311.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а судові рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2016 року про залишення позовної заяви без розгляду - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.