Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі № 808/1167/15 за позовом публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" до Запорізької митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, за участю прокуратури Запорізької області про визнання протиправними дій, визнання неправомірною бездіяльності та стягнення переплати ввізного мита, -

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" звернулося в суд з позовом до Запорізької митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, за участю прокуратури Запорізької області, в якому просило:

- визнати протиправною відмову Запорізької митниці ДФС у поверненні ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" суми митних платежів за ВМД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012 р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012 р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн.;

- визнати неправомірною бездіяльність Запорізької митниці ДФС щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" надмірно сплачених коштів за ВМД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012 р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012 р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012 р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" переплату ввізного мита у сумі 10 107,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням суду, яке набрало законну силу по справі № 0870/7858/12 позов ПАТ "Дніпроспецсталь" до Запорізької митниці Міндоходів про скасування рішень про коригування митної вартості та Карток відмови у митному оформленні був задоволений. Були визнані протиправними та скасовані рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за № 112030000/2012/000046/2 від 16.03.2012р., № 112030000/2/00192 від 16.03.2012 р. за ВМД № 112030000/2012/006477; № 112030000/2012/000047/2 від 16.03.2012 р., рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом № 112030000/2012/000049/2 від 16.03.2012 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. У відповідності до вимог Порядку № 618 (z1097-07) , 24.11.2014 р. листами № 171/1-521 та № 171/1-522, № 171/1-523 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повернення надмірно сплачених митних платежів в загальній сумі 10 107,93 грн. за вказаними ВМД. При цьому, у відповідності до Порядку № 618, позивачем до поданої митному органу заяви були надані не тільки копії первісних ВМД та ДМВ-1, повторних ВМД та ДМВ-2, копії рішень та карток відмови, копії платіжних доручень про перерахування митних платежів, але й копії судових рішень якими були скасовані рішення та картка відмови. Натомість відповідач протиправно відмовив позивачу у поверненні надмірно сплачених до бюджету митних платежів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені частково. Визнана протиправною відмова Запорізької митниці ДФС у поверненні ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" суми митних платежів за ВМД №112030000/2012/008056 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн. Зобов’язано Запорізьку митницю ДФС прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" надмірно сплачених коштів за ВМД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Запорізька митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 2 березня 2012 року, для митного оформлення товару публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" подало до Запорізької митниці митні декларації № 112030000/2012/006477, № 112030000/2012/006487 та № 112030000/2012/006490, які прийняті для оформлення. У графі 43 кожної із зазначених ВМД позивачем зазначений основний метод визначення митної вартості за ціною договору, який передбачений статтями 266, 267 Митного кодексу України. У графі 47 "Нарахування мита та митних платежів декларації" даних ВМД платежі ввізного мита повинні становити - 9 982,55 грн.

На підставі прийнятих Запорізькою митницею рішень про коригування митної вартості товару за шостим методом від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/000046/2, № 112030000/2012/000047/2, № 112030000/2012/000049/2 та виданих карток відмови № 112030000/2/00192, № 112030000/2/00193, № 112030000/2/00195 відповідно, позивачем здійснене митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною митним органом, шляхом подання нових митних декларацій від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/008056, № 112030000/2012/008057 та № 112030000/2012/008071. У графі 47 "Нарахування мита та митних платежів декларації" даних ВМД платежі ввізного мита вже склали - 13 351,86 грн.

В результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару переплата ввізного мита була збільшена по кожній із зазначених митних декларацій на 3 269,31 грн. (13 351,86 - 9 982,55).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2014 року у справі № 0870/7858/12 позов ПАТ "Дніпроспецсталь" до Запорізької митниці Міндоходів про скасування рішень про коригування митної вартості та карток відмови у митному оформленні задоволений. Визнані протиправними та скасовані рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/000046/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16 березня 2012 року № 112030000/2/00192 за ВМД № 112030000/2012/006477; визнані протиправними та скасовані рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/000047/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16 березня 2012 року № 112030000/2/00193 за ВМД № 112030000/2012/006487; визнані протиправними та скасовані рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів за шостим методом від 16 березня 2012 року № 112030000/2012/000049/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 16 березня 2012 року № 112030000/2/00195 за ВМД № 112030000/2012/006490. Судами встановлено, що позивачем були подані всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (перший метод). Документи, які надані позивачем на вимогу митного органу, є належним підтвердженням правильності зазначеної декларантом митної вартості товару.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару, без відшкодування декларанту матеріальної шкоди завданої таким рішенням не відновлює порушених прав позивача. Кошти, які позивач просить повернути, фактично є його власністю, а не коштами, які позивач повинен отримати від держави в якості дотації, допомоги чи іншої виплати, та лише у зв'язку з відсутністю відповідного механізму у законодавстві, позивач не може реалізувати своє право на повернення цих коштів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд першої інстанції, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган. Таким чином, вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є правомірність відмови Запорізької митниці ДФС у поверненні ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" суми митних платежів за ВМД від 16.03.2012 р.: №№ 112030000/2012/008056. 112030000/2012/008057 № 112030000/2012/008071, що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн.

Згідно ч.2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 Податкового кодексу України і статті 45 Бюджетного кодексу України, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (z1097-07) ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364 (z1097-07) ; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок повернення), на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Судами встановлено, що результаті застосування митним органом шостого методу визначення митної вартості товару за ВМД від 16.03.2012 р.: №№ 112030000/2012/008056. 112030000/2012/008057 № 112030000/2012/008071 переплата ввізного мита була збільшена, та склала у загальному розмірі 10 107,93 грн.

Рішенням суду яке набрало законну силу по справі № 0870/7858/12 встановлені обставини щодо правомірності визначення митної вартості товару за першим методом.

Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, зобов'язавши Митницю прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України позивачу суму надмірно сплачених коштів за ВМД № 112030000/2012/008056 від 16.03.2012 р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008057 від 16.03.2012 р. у розмірі 3 369,31 грн., за ВМД № 112030000/2012/008071 від 16.03.2012 р. у розмірі 3 369,31 грн., що у загальному розмірі складає 10 107,93 грн.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.