Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Калашнікової О.В..,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року по справі № 345/2005/15-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області, в якому просив: визнати дії відповідача, щодо зарахування стажу роботи в районах крайньої Півночі з 04.05.1983 р по 24.11.1992 р. в одинарному розмірі, неправомірними; зобов'язати управління Пенсійного фонду України міста Калуша та Калуського району Івано-Франківської області зарахувати стаж роботи у районах Крайньої Півночі з 04.05.1983 р по 24.11.1992 р. в пільговому обчисленні 1 рік за 1 рік 6 місяців; зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату перерахованої пенсії з часу призначення пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що записами у трудовій книжці та уточнюючою довідкою підприємства підтверджується його трудовий стаж в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та отримання ним пільг, передбачених для працюючих в цих районах. У зв'язку з цим вважає неправомірною відмову відповідача у пільговому обчисленні вказаного періоду (один рік за один рік і шість місяців).

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року позовні вимоги задоволені частково. Визнані неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням роботи в районах, що прирівняні до Крайньої Півночі. Зобов'язано відповідача зарахувати стаж роботи у районах Крайньої Півночі з 04.05.1983 р. по 24.11.1992 р. в пільговому обчисленні 1 рік за 1 рік 6 місяців. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області зробити перерахунок та виплату перерахованої пенсії з 28.12.2014 р.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволення позовних вимог.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт з 4 травня 1983 року по 1 квітня 1987 року, вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області), з 2 квітня 1987 року по 24 листопада 1992 року - робота вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області), що підтверджується довідкою, виданою ПАТ "Укранафта" від 18 травня 2015 року № 10-779, яка уточнює особливий характер праці чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії і яка підтверджує постійну зайнятість на роботі, яка дає право на встановлені законом пільги та трудовою книжкою.

Позивач 22.05.2015 р. звернувся з письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України міста Калуша та Калуського району Івано-Франківської області щодо перерахування пенсійного стажу роботи в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні. Відповідач 26.05.2015 р. відмовив позивачу у задоволенні заяви посилаючись на п. 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 р. (n0001400-60) "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі" у зв'язку із відсутністю в матеріалах пенсійної справи документів, в яких зазначається про укладення строкового трудового договору період роботи в районах Крайньої Півночі чи в місцях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що наявність письмового трудового договору не є єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу. Період роботи позивача в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, підтверджується трудовою книжкою, яка уточнює особливий характер праці чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, а тому відмова відповідача у пільговому розрахунку стажу є безпідставною.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що робота позивача вахтовим методом по 15 днів на місяць у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за трудовим договором із підприємством, що не було розташоване у цих районах, не дає йому права на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік і шість місяців).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

За правилами абзаців першого та другого пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (1058-15) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу від 10 лютого 1960 року, постанови № 148 (n0001400-60) , Указу від 26 вересня 1967 року.

Указом від 10 лютого 1960 року передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій таких пільг: виплату надбавок до заробітної плати, надання додаткових відпусток, можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки, виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) у разі тимчасової втрати працездатності (статті 14).

Статтею 5 цього Указу (n0001400-60) встановлено надання додаткових пільг, зокрема, зарахування одного року роботи у вказаних районах за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності працівникам, які переводились, направлялись або запрошувались на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки.

Аналогічні умови щодо застосування пільг, передбачених статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року (n0001400-60) , передбачені й Інструкцією про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженою постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року № 530/П-28 (v0530400-67) .

Абзацом першим пункту 5.9 Положення про вахтовий метод встановлено, що працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 14 Указу від 10 лютого 1960 року (n0001400-60) , з врахуванням змін та доповнень, внесених статтями 1 та 2 Указу від 26 вересня 1967 року.

Таким чином, пільги передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року (n0001400-60) , в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт з 4 травня 1983 року по 1 квітня 1987 року, вахтово-експедиційним методом в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі (Ханти-Мансійський автономний округ Тюменської області), з 2 квітня 1987 року по 24 листопада 1992 року - робота вахтово-експедиційним методом в районах Крайньої Півночі (Ямало-Ненецький автономний округ Тюменської області).

У довідці № 10-779 від 18 травня 2015 року вказано, що робота позивачем виконувалась вахтово-експедиційним методом, у режимі 15 робочих днів у місяць у районах Крайньої Півночі та прирівняних до них районах по 12 годин за добу. До заробітної плати позивачу виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавалися додаткові відпустки.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що робота ОСОБА_1 вахтовим методом по 15 днів на місяць у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за трудовим договором із підприємством, що не було розташоване у цих районах, не дає йому права на пільги з кратного обчислення трудового стажу (один рік за один рік і шість місяців).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.