Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року по справі № 804/3222/16 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області до Відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровське міське управління Головного Управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області" в особі голови комісії Ганжи В'ячеслава Анатолійовича, треті особи: приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", Державний заклад "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП "Придніпровська залізниця", ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії, -

У травні 2015 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області звернулося в суд з позовом до Відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровське міське управління Головного Управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області" в особі голови комісії Ганжи В'ячеслава Анатолійовича, треті особи: приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", Державний заклад "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП "Придніпровська залізниця", ОСОБА_2, в якому просило: визнати протиправними дії Відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровське міськрайонне управління Головного управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області" в особі голови комісії Ганжи В.А. - суб'єкта владних повноважень щодо складання і затвердження Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання у ОСОБА_2 за формою П-4 від 21.01.2016р.; скасування Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання у ОСОБА_2 за формою П-4 від 21.01.2016р.; зобов'язати Відокремлений структурний підрозділ "Дніпропетровське міськрайонне управління Головного управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області" в особі голови комісії Ганжи В.А. призначити повторне (додаткове) розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у ОСОБА_2

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача по складанню оскаржуваного акту та сам акт є неправомірним, оскільки висновки викладені в цьому акті зроблені на підставі невірно застосованих показників щодо важкості та напруженості праці, без врахування результатів обов'язкових періодичних медичних оглядів та іншими порушеннями вимог Порядку про питання розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого Постановою КМУ від 30 листопада 2011 р. № 1232 (1232-2011-п) .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дніпропетровську Дніпропетровської області до Відокремленого структурного підрозділу "Дніпропетровське міськрайонне управління Головного управління Держсанепідемслужби у Дніпропетровській області" в особі голови комісії Ганжи В.А. треті особи: приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", Державний заклад "Дорожня клінічна лікарня станції Дніпропетровськ ДП "Придніпровська залізниця", ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування акту, зобов'язання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом спору в даній справі є правомірність складеного відповідачем Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання у ОСОБА_2 за формою П-4 від 21.01.2016 р.

Відповідно до "Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. була створена комісія з розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання у працівника приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод" ОСОБА_2, до складу якої увійшли представники органів державної влади (відділу ВСП "Дніпропетровське МУ ГУ ДСЕС у Дніпропетровській області), представник медичного закладу, представник позивача, три представники роботодавця.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі виходив з того, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав: фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з '…' питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів '…'". Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, "встановленим законом".

На підставі ч. 2 ст. 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією (254к/96-ВР) чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України зазначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Натомість п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судами встановлено, що оспорюваний акт складений спеціальною комісією з розслідування нещасного випадку, утвореною роботодавцем, до складу якої увійшли не лише представники органів державної влади. При цьому вказана комісія не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а розслідувала нещасний випадок на виробництві та склала відповідний акт, тому він не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження по справі.

Згідно ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.