Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Ткачука О.С., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк до публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року,

У вересні 2012 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що за умовами кредитно-заставного договору від 22 серпня 2008 року, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та

ОСОБА_4, останній отримав кредит у розмірі 26 900,81 доларів США, на умовах, визначених договором, з кінцевим терміном повернення 21 серпня 2013 року. Виконання умов кредитно-заставного договору забезпечено договорами поруки, укладеними між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "А-Банк" і ОСОБА_5 із кожним окремо.

Неналежне виконання позичальником ОСОБА_4 кредитно-заставного договору призвело до утворення заборгованості, яка станом на 13 серпня 2012 року склала 43 920,36 доларів США, що еквівалентно 351 055,47 грн, та добровільно сплачена не була.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути виниклу заборгованість з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та солідарно з усіх відповідачів 10 000 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" суму заборгованості за кредитно-заставним договором від 22 серпня 2008 року у розмірі 33 720,56 доларів США, що еквівалентно 269 427,27 грн, яка складається з наступного: 20 147,60 доларів США заборгованість за кредитом, 6 927,89 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 645,07 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом, 5 000 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Провадження у справі в частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати у розмірі 1 347,14 грн з кожного.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення розміру пені в сумі 5 000 доларів США за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором, вказавши суму пені у гривні в розмірі 117 550 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу повернути на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України (435-15) зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частково задовольняючи позов, суди на підставі наданих сторонами доказів, яким дали оцінку в порядку ст. 212 ЦПК України, встановили фактичні обставини справи, вірно виходили з того, що правовідносини сторін випливають з кредитного договору. Оскільки позичальник виконував обов'язки, покладені кредитним договором, неналежним чином, банк має право на повернення коштів у судовому порядку.

При вирішенні спору встановлено, що кредитно-заставний договір від 22 серпня 2008 року, укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_4, діє до 21 серпня 2013 року, предмет застави - автомобіль Mercedes-Benz E320, 2000 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, реалізовано банком, кошти з реалізації даного транспортного засобу були направлені на погашення заборгованості. Після погашення заборгованості 4 лютого

2010 року заборгованість почала утворюватися з 22 червня 2010 року, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по рахунку. Банк звернувся із даним позовом до суду 7 вересня 2012 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2015 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.