Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі № 820/7/16 за позовом ОСОБА_2 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, -

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1, в якому просила:

- зобов'язати ОСОБА_1 звернутися до Східного регіонального управління ДПС України для надання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, спільному сину ОСОБА_4 житлового приміщення для постійного проживання шляхом клопотання перед виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу "службова" з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації;

- зобов'язати Східне регіональне управління ДПС України надати жиле приміщення для постійного проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, спільному сину ОСОБА_4 шляхом клопотання перед виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу "службова" з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року відмовлено у відкриті провадження в адміністративній справі, з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року змінена ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року, шляхом її скасування в частині відмови у відкритті провадження щодо позовних вимог до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з направленням справи в цій частині до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року залишена без змін.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішенням ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності із статтею 13 КАС України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне чи касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 20, 210 КАС України Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини другої статті 211 КАС України ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року про направлення справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі в частині позовних вимог до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України не перешкоджає подальшому провадженню у справі, то вказана ухвала в касаційному порядку оскаржена бути не може.

Тому колегія суддів вважає за необхідне закрити касаційне провадження в зазначеній частині позовних вимог у даній справі, як помилково відкрите.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання ОСОБА_1 звернутися до Східного регіонального управління ДПС України для надання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, спільному сину ОСОБА_4 житлового приміщення для постійного проживання шляхом клопотання перед виконавчим комітетом Харківської міської ради про зняття статусу "службова" з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації, слід зазначити наступне.

Згідно п.9 ст. 3 КАС України відповідачем в адміністративних справах є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 50 КАС України громадяни України можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно п.1 ч.2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Основними критеріями відмежування справ підсудних адміністративним судам та судам загальної юрисдикції є суб'єктний склад та характер спірних правовідносин, тобто, обов'язковим учасником публічно-правового спору має бути суб'єкт владних повноважень, а предметом судового розгляду у адміністративному провадженні має бути публічно-правовий спір.

Судом встановлено, що спір між фізичними особами, позивачем та ОСОБА_1 виник у зв'язку з відмовою останнього звертатися до житлової комісії Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України для надання постійного житла.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що спір між фізичними особами не є публічно правовим спором, який належить вирішувати в адміністративному судочинстві.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин крім випадків, коли розгляд справи проводиться за правилами іншого судочинства.

Таким чином позовні вимоги до ОСОБА_1 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та як вірно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, в цій частині позовних вимог спір виник з цивільних відносин та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, щодо правомірності ухвали суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 20, 210, 211, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі № 820/7/16 за позовом ОСОБА_2 в частині позовних до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України закрити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року у справі № 820/7/16 за позовом ОСОБА_2 в частині позовних вимог до ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2016 року в частині позовних до ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.