Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євграфової Є.П., Кадєтової О.В., Кузнєцова В.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання іпотеки припиненою та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2016 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 05 жовтня 2010 року між ним та ВАТ "Державний ощадний банк України" укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 3863, згідно з яким банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 188 тис. грн зі сплатою 22 % річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення не пізніше 05 квітня 2020 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами був укладений іпотечний договір № 13510, за умовами якого позивач передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2015 року, в задоволенні позову ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості відмовлено.

Вищевказаним судовими рішеннями встановлено, що у ОСОБА_4 відсутня заборгованість за договором відновлювальної кредитної лінії у зв'язку з її погашенням, тому вимоги банку про стягнення заборгованості є безпідставними.

Оскільки зобов'язання з погашення кредиту виконанні перед кредитором у повному обсязі, позивач просив припинити дію іпотечного договору, укладеного на забезпечення належного виконання кредитного договору, та зобов'язати відповідача повернути іпотечне майно, шляхом зняття заборони на його відчуження.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року, позов задоволено частково.

Визнано іпотеку за договором іпотеки від 05 жовтня 2010 року № 13510, укладеним між ВАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4, припиненою.

У решті позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Оскільки відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики, зобов'язання щодо іпотеки вважаються припиненими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Отже, за системним аналізом зазначених норм права, іпотека припиняється в разі припинення основного зобов'язання, зокрема, на підставі виконанням.

При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека, за відсутності обґрунтованої заборгованості, припиняється за фактом припинення виконанням основного зобов'язання.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 06 липня 2016 року № 6-118цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що зобов'язання за договором відновлювальної кредитної лінії № 3863, які існували між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_4, припинені сплатою позивачем суми заборгованості, що встановлено відповідними рішеннями судів, та дійшов висновку про припинення іпотечного договору, укладеного на забезпечення виконання кредитного договору.

При цьому суд правильно застосував норми матеріального права на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити ухвалені судами рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відхилити.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 22 листопада 2016 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.