Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Євграфової Є.П., Ізмайлової Т.Л.,

Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Третя одеська державна нотаріальна контора, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу за касаційною скаргою ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 березня 2015 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначала, що у період з 2003 року і до дня смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 - вона проживала з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу у квартирі АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_2.

ОСОБА_3 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не встановлено проживання однією сім'єю її та спадкодавця без шлюбу, у зв'язку із чим просила встановити такий факт у період з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 березня 2015 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення або змінити оскаржувані рішення, встановивши факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано доказів її проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2003 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Такі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3проживає у квартирі АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 зареєстрований та проживав у квартирі АДРЕСА_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

4 березня 2013 року позивач звернулася до Третьої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5, посилаючись на те, що вона перебувала з ним у фактичних шлюбних відносинах та проживала з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу. Зазначала, що після ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, яке складається з квартири, у якій він був зареєстрований, та інших речей. Інших спадкоємців, крім неї, немає.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно зі ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Частиною першою ст. 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дослідивши докази і надавши їм належну правову оцінку, вірно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено факт спільного проживання з ОСОБА_5 у період з 2003 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

Так, надані позивачем квитанції про оплату комунальних послуг, з яких за період 2004-2012 років позивач підписала п'ять, але не довела, що платежі внесені за рахунок спільного сімейного бюджету, та пояснення допитаних свідків, які оцінені судом критично, суд першої інстанції не вважав достатніми та безспірними доказами проживання позивача зі спадкодавцем однією сім'єю протягом вказаного періоду. З такою оцінкою наданих позивачем доказів погодився і апеляційний суд, не встановивши будь-яких процесуальних порушень при їх оцінці судом першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК Українисуд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.