Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В.,

Іваненко Ю.Г.,

Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення юридичного факту, визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргоюОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2017 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання, визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання в порядку спадкування за законом право власності на квартиру.

В ході розгляду справи змінила підстави позову в частині вимог про визнання недійсним заповіту.

В обґрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_2

Вважає себе спадкоємцем четвертої черги за законом, оскільки проживала однією сім'єю разом із спадкодавцем починаючи з вересня 2007 року до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У вересні 2015 року їй стало відомо, що у 1991 року ОСОБА_7 склала заповіт на ім'я ОСОБА_5, який було посвідчено секретарем виконкому Голиківської сільської ради народних депутатів Олександрівського району Кіровоградської області. На підставі цього заповіту відповідач 09 листопада 2015 року отримала свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом.

Вважає, що заповіт складений не ОСОБА_7 і посвідчений не секретарем Голиківської сільської ради - ОСОБА_8

Відповідно якщо заповіт є недійсним, то і свідоцтво про прийняття спадщини також слід визнати недійсним.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 04 листопада 2016 року встановлено факт, що ОСОБА_4 проживала із ОСОБА_7 однією сім'єю, починаючи з вересня 2007 року до дня смерті останньої - ІНФОРМАЦІЯ_1 року за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним заповіт № 22 від 18 квітня 1991 року, посвідчений секретарем виконкому Голиківської сільської ради народних депутатів Олександрівського району Кіровоградської області ОСОБА_8

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1061 від 09 листопада 2015 року.

Визнано за ОСОБА_4, в порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2017 року, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову про встановлення юридичного факту, визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на спадкове майновідмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із необґрунтованості позовних вимог.

Позивач не надала суду належних та допустимих доказів, відповідно до ст.ст. 58- 60 ЦПК на обґрунтування факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю у розумінні положень ч. 2 ст. 3 СК України. Відсутні підтвердження взаємних прав та обов'язків вказаних осіб, пов'язаність спільним побутом.

Допомога у прибиранні помешкання, спілкуванні, купівлі продуктів харчування, ліків та інш., а згодом і поховання померлої не свідчить про спільне проживання та наявність спільного побуту, взаємних прав і обов'язків, як передбачено ст. 1264 ЦК України, тому не є підставою для задоволення заявленої вимоги. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 допомагали і інші сусіди по будинку.

Оскільки право звернення до суду з вимогами про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності за законом виникає у сторони лише у разі порушення її прав та інтересів, а також враховуючи недоведеність позовних вимог в частині встановлення факту проживання однією сім'єю, у зв'язку з чим ОСОБА_4 не набула права на спадкування згідно ст. 1264 ЦК України, як спадкоємець четвертої черги, тому вона не входить до кола заінтересованих осіб, які відповідно до вимог ст. 1257 ЦК України мають право на оскарження заповіту.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

Зі змісту рішення суду і доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.