Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Кафідової О.В., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Львівський державний нотаріальний архів, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Хом’як Антон Петрович, Друга Львівська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 6 вересня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її сестра ОСОБА_9 Останній на праві приватної власності належав будинок АДРЕСА_1, в якому вона проживала до дня смерті і була зареєстрована. Після звернення в державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті сестри, позивач дізналась про складений ОСОБА_9 4 квітня 2012 року заповіт на користь

ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які не були близькими родичами спадкодавця. Зазначала, що ОСОБА_9 протягом останніх років життя хворіла, а у 2012 року доволі незвично поводилася, вона мала побоювання щодо своєї безпеки. Підпис на оскаржуваному заповіті дає підстави їй сумніватися у його виконанні самою ОСОБА_9 Посилалась на відсутність волевиявлення останньої при посвідченні оспореного правочину.

Ураховуючи наведене, просила визнати недійсним заповіт від імені ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, складений на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на все належне їй майно, що був посвідчений 4 квітня 2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Хом’яком А.П.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 6 вересня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи ОСОБА_4у задоволенні позову про визнання заповіту недійсним,суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційний суд, правильно виходив із того, що заповіт вчинено в письмовій формі, як того вимагає ч. 2 ст. 207 ЦК України, підписаний особисто заповідачем, що підтверджено висновком судової криміналістичної почеркознавчої експертизи.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що волевиявлення заповідача ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не було вільним та не відповідало її внутрішній волі.

Рішення суду відповідає вимогам ст. ст. 203, 207, 215 ЦК України, доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 6 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.