Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Карпенко С.О.,

Кафідової О.В., Штелик С.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області СавераЛюбов Леонідівна, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", про стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року,

У березні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 27 березня 2015 року з вини ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). У зв'язку із пошкодженням під час ДТП належного їм автомобіля марки "Volvo", модель "ХС 60", номерний знак

НОМЕР_2, їм завдано матеріальної шкоди. На відновлення пошкодженого транспортного засобу ними витрачено 124 154,80 грн. За життя ОСОБА_7 частково відшкодував завдані матеріальні збитки й сплатив 76 654 грн. Інша частина матеріальної шкоди не була відшкодована. Після смерті ОСОБА_7 його спадкоємець ОСОБА_5 на їхні претензії щодо сплати боргу спадкодавця не відреагувала й борг не сплатила. За час невиконання ОСОБА_5 зобов'язання по відшкодуванню шкоди в державі відбулися інфляційні процеси, у зв'язку із чим купівельна спроможність національної грошової одиниці знизилася.

Ураховуючи наведене, просили накласти стягнення на спадкове майно й стягнути з ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 59 505,23 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 2 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 47 500,80 грн, що була завдана спадкодавцем ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, в межах вартості спадкового майна та 696,96 грн судового збору. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 59 505,23 грн в межах вартості спадкового майна, яке одержане нею після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 та 1 802,42 грн судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що правовідносини між сторонами виникли не з відшкодування спричиненої шкоди внаслідок ДТП, а з вимог кредитора, позивачів у справі, до спадкоємця, відповідача по справі, по відшкодуванню шкоди згідно умов договору.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна з огляду на наступне.

Установлено, що 27 березня 2015 року трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "ВАЗ-211440", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, та автомобіля марки "Volvo", модель "ХС 60", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2015 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_7 була застрахована у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Україна" (далі - ПрАТ "СК "Україна") згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 4 вересня 2014 року.

Автомобіль марки Volvo", модель "ХС 60", 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 та є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_3 й ОСОБА_4

Згідно звіту про вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Volvo", модель "ХС 60", 2012 року випуску, номерний знак

НОМЕР_2, від 2 квітня 2015 року розмір матеріальної шкоди становить - 126 687,01 грн.

Відповідно направлення-наряду суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_8 від 3 квітня 2015 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 124 154,80 грн, які фактично й були позивачами сплачені.

6 травня 2015 року ОСОБА_7 сплатив 10 000 грн у рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП.

1 липня 2015 року між ОСОБА_3 та представником ОСОБА_7 - ОСОБА_9, було укладено договір відшкодування шкоди й ОСОБА_3 передано 66 654 грн.

Загальний розмір коштів, переданих ОСОБА_7 на виконання умов договору про відшкодування шкоди позивачам становить 76 654 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер.

23 лютого 2016 року ОСОБА_4 й ОСОБА_3 подали до приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 письмові претензії (вимоги) спадкоємцям ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 49 500 грн шляхом здійснення одноразового платежу.

Спадкоємцем за законом ОСОБА_7 є ОСОБА_5

Згідно з нормою ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

За положенням ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Установлено, що ОСОБА_5 підтвердила та визнала загальний розмір завданої матеріальної шкоди в розмірі 126 158 грн, який складається: із яких: 124 158 грн, які витрачено позивачами на відновлення пошкодженого автомобіля марки "Volvo", модель "ХС 60", 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, та 2 000 грн сплачених позивачами експерту за звіту від 2 квітня 2015 року "Про вартість матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу". Також ОСОБА_5 визнала розмір суми боргу, що не була сплачена спадкодавцем ОСОБА_7 на відшкодування завданої матеріальної шкоди позивачам в сумі 49 500 грн, але вважала, що дану суму грошових коштів має сплатити страхова компаній ПрАТ "СК "Україна".

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювана шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно- правової відповідальності.

У разі задоволення такого позову заподіював шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За викладених обставин рішення апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_5 49 500 грн у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивача при скоєнні ДТП.

Разом із тим, при вирішенні даного спору апеляційним судом невірно застосовано норми матеріального права, а саме положення ст. 625 ЦПК України.

Так, пред'являючи позов, позивачі просили стягнути на свою користь 49 500 грн, які за умовами договору про відшкодування шкоди від 1 липня 2015 року, укладеногоміж ОСОБА_3 та ОСОБА_7, підлягали стягненню зі страхової компанії та 10 005,23 грн інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Проаналізувавши умови договору про відшкодування шкоди від 1 липня 2015 року, укладеногоміж ОСОБА_3 та ОСОБА_7 апеляційний суд прийшов висновку, що до даних правовідносин підлягає застосування положення ст. 625 ЦК України.

Так, ст. 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

За ч. 2 цієї статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 1 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) роз'яснено, щоположення ст. 625 ЦК України не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (ст. 992 ЦК).

Порядок відшкодування шкоди страховиком потерпілій особі визначається Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) .

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Проте, ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_5 інфляційний втрат, апеляційний суд не врахував, що виплати по відшкодуванню шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням.

За викладених обставин та керуючись положеннями ст. 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року змінити.

Відмовити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 про стягнення інфляційних втрат.

У іншій частині рішення апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.