183/3026/16 Про визнання незаконною і скасування заборгованості за спожитий газ та відшкодування моральної шкоди - 21.06.2017 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз", третя особа - Управління праці та соціального захисту населення м. Новомосковська, про визнання незаконною і скасування заборгованості та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, який в подальшому уточнив, обґрунтовуючи його тим, що він є споживачем послуг з газопостачання, які надаються відповідачем. Він щомісяця сплачує за спожиті послуги з газопостачання, сім'я має оформлену належним чином субсидію і пільги, як багатодітна сім'я, але відповідачем йому незаконно нараховано заборгованість за минулий період в розмірі 4 157 грн 86 коп. У зв'язку із вчиненням відповідачем протиправних дій з нарахування незаконної заборгованості за спожитий газ йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 10 тис. грн, а тому просив визнати незаконною і скасувати заборгованість, нараховану відповідачем станом на 17 травня 2016 року в сумі 4 157 грн 86 коп., та стягнути з відповідача на його користь 10 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають зазначеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Судами установлено, що позивач є споживачем послуг із газопостачання за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до укладеного між сторонами у справі договору від 28 серпня 2015 року № 0320072602, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровськгаз збут" (далі - ТОВ "Дніпропетровськгаз збут"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариств "Дніпропетровськгаз" (далі - ПАТ "Дніпропетровськгаз"), зобов'язалося поставляти природний газ до будинку позивача, а останній - сплачувати за надані послуги.

Згідно з п. п. 3-10 цього договору споживач зобов'язаний своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання. Оплата за надані послуги з газопостачання відповідно до показань лічильника газу здійснюється споживачем на рахунок газопостачальника до 10 числа поточного місяця за попередній місяць.

Також між сторонами підписано порядок оплати заборгованості наданих послуг з газопостачання, яка виникла до 01 липня 2015 року, за період із 15 жовтня 2015 року по 15 квітня 2016 року у розмірі по 1 049,59 грн щомісячно.

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_3 зазначив, що відповідач повідомив йому про існування заборгованості за спожитий природний газ станом на 17 травня 2016 року в розмірі 4 157 грн 86 коп., але він, на його думку, такої заборгованості не має, а тому просив визнати її незаконною і скасувати.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічне положення міститься й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні указаного позову, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що такий спосіб захисту права, як визнання незаконною і скасування заборгованості із газопостачання, не передбачений чинним законодавством, зокрема ст. 16 ЦК України. При цьому суд обґрунтовано вважав, що питання наявності чи відсутності заборгованості підлягає з'ясуванню під час розгляду вимог про стягнення такої заборгованості, однак, як зазначив суд, таких вимог до ОСОБА_3 не пред'являлося.

Крім того, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених ст. ст. 23, 1167 ЦК України, для відшкодування позивачу моральної шкоди, адже позивачем згідно зі ст. 60 ЦПК України не надано доказів заподіяння цієї шкоди відповідачем, а умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг із газопостачання не передбачено правовідносин щодо стягнення моральної шкоди.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи про несприяння судом повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи; відсутність заборгованості; отримання від відповідача попередження про відключення від газопостачання; відмову відповідача у проведенні перерахунку заборгованості, є безпідставними, враховуючи предмет і підстави поданого позову, вимоги ст. 11 ЦПК України, згідно з якою суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Таким чином, предмет і підстави позову визначає саме позивач і суд під час розгляду справи не має права вийти за межі заявлених позовних вимог, а згідно з ч. 2 ст. 335 ЦПК України касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Посилання заявника у касаційній скарзі на помилковість висновку суду щодо неналежного способу захисту права у частині позовної вимоги про визнання незаконною і скасування заборгованості із газопостачання були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували, зазначивши відповідні висновки.

Доводи касаційної скарги про те, що судом не було досліджено і не було надано належної оцінки поданим позивачем доказам на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди, спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень, які містять відповідні висновки щодо цих позовних вимог, крім того, ці доводи зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2016 року залишити без змін.